Конспект радіопередачі Наталії Грабченко «Прості істини» від 22.12.2016 р. про календар на 2017 рік

«Прості істини» – це розмова про життя і творчість, особистості і події, які визначають культурно-мистецьке життя України, про життєві філософії та істини сформульовані видатними, творчими, яскравими і знаковими людьми нашого часу. Це, часом, цікава інформація, яка бентежить і хвилює нас усіх, що ми знаємо дуже мало.

Наталя Грабченко (Н.Г.): Щиро вітаю всіх налаштованих на хвилю «Радіо Культура». Це програма «Прості істини» і для вас сьогодні працюють режисер ефіру Ольга Бєляєва і ведуча Наталя Грабченко. Сьогодні в нашій студії я з задоволенням представляю Володимира Петровича Підгірняка. Володимир Петрович за фахом архітектор. Він закінчив архітектурний факультет Львівського політехнічного інституту; дослідник української писанки та вишивки; лауреат Державної премії в галузі архітектури; член Національної спілки архітекторів України. Дуже багато знає цікавого про наші традиції і, зокрема, сьогодні будемо говорити про наш календар, про наші свята, про унікальний місяць з 19 грудня по 19 січня – що в цей час з нами всіма відбувається. Свої власні традиції ми маємо знати, пам’ятати і не забувати. Якщо вам цікава тема нашої розмови, телефонуйте з власними запитаннями 239-63-95, код Києва 044. Володимире Петровичу, доброго дня! Дуже рада Вас вітати.

Володимир Петрович (В.П.): Добрий день! Я теж дуже радий бути у Вашій студії.

Н.Г.: Володимире Петровичу, от дійсно, унікальний місяць з 19-го по 19-те. І от, як наближаються ці дні, наближаються ці свята, знову виникає тема: «А чому би нам, християнам, разом не святкувати Різдво?». Дійсно, чому ні? Або, чому повинні святкувати в різний час? Як Ви гадаєте, як фахівець, як людина, яка досліджувала календар, історію і все що з цим пов’язано і що пов’язано з нашими традиціями, з нашими святами? От, чи потрібне таке рознесення у тих святах і що відбувається в цей унікальний місяць з 19 грудня по 19 січня?

В.П.: Бачите, якщо взяти як заповнити цей місяць, то рознесення цих свят має позитивний вплив на його початок, на його продовження і завершення цього особливого місяця. І Ви згадали про традиції. Нажаль, з часом вони якось призабулися, але народні традиції в пам’яті лишилися, що треба цей місяць відсвяткувати. І це не просто календарні дати певних подій. У теперішній традиції християнства свята всього року зав’язані на народженні Христа, на його проповідях, на його воскресінні, а далі йде Трійця, потім Покрови і все знову по колу йде. Такою є теперішня традиція святкування проходження року. Але коли ми глянемо на наші народні традиції, то колись вони були іншими. Ми ж не можемо сказати, що ми, як християни, не хочемо народного Вертепу, тому його пробують прив’язати через Вертеп до народження Христа, бо там були присутні свідки – волхви, пастушки і певні тварини. Але як пояснити традицію свята Андрія, коли дівчата гадають, а Миколая, що подарунки дітям розносить, хоча він є покровителем мореплавців і подорожуючих? Отже, є багато, багато питань чому воно нас тримається…

Н.Г.: Що це є за традиції?

В.П.: Вся інформація закодована в календарі. Старий календар ховається за теперішній, вірніше – теперішній календар приховав колишній. Хто це бачить, той прекрасно розуміє, що старий календар керує Світом, а новий календар полегшив сприйняття цього Світу, зробив людей якби залежними від рішень правителів – урядів, певних партій. А колись люди самі все вирішували через Віче: що Віче скаже, то так буде. І виконувались ці рішення. Тепер же правителі обіцянки дають, але часто не виконують, хоч закони приймають і потім заставляють їх виконувати – чи вони добрі, а чи погані. Цей місяць якраз призначався в ті добрі старі часи для планування. От зараз в Україні депутати бюджет прийняли, саме в цей час і це вже певний план. А колись всі люди теж планували, але не просто бюджет, а як їм прожити наступний рік. І туди вкладали не тільки щоб Світ був твердим, а щоб був мир, спокій, дбали щоб був урожай і було здоров’я, і, знаючи накопичені проблеми в той період, планували як їх вирішити.

Н.Г.: Тобто, цей час був відкритий для космосу – про що ми думаємо, що ми закладаємо, воно все збудеться?

В.П.: Воно все збудеться! Раз ми про це думаємо, ми обов’язково отримаємо відповідь. Якщо ми будемо боятися і закладати страх, то він до нас прийде страхом. А якщо добро будемо закладати, то прийде добро через його реалізацію.

Н.Г.: В цьому календарі і в тому календарі, про який Ви кажете, що він прихований – цей старовинний календар звідки він походить? Від того календаря з Кам’яної Могили?

В.П.: Я давнішого не знаю. Цей календар є зафіксований у двох документах – це Кам’яна Могила, здається панно 7 і 9. У Бориса Михайлова є книжка «Петрогліфи Кам’яної могили» і там зафіксований цей календар, з чого він складається: дні, тижні, місяці, лети, роки. Такий самий календар зафіксований у «Велесовій книзі»., дощечки 11а і 11б. В «Кам’яній Могилі» графічно зображено цей календар, а у «Велесовій книзі» він озвучений. Вони повністю накладаються. Це підтверджує достовірність цього календаря. Там зафіксовано, що цикл років теж має свою кількісну характеристику – це було 16 років, які називалися Сварожим колом.

Н.Г.: Цикл 16 років?

В.П.: Так.

Н.Г.: Не 12 років, як у китайському календарі?

В.П.: Так. В Східному календарі цикл має 12 років. Ми також маємо 12 місяців, а були ж Лети, яких відкинули при формуванні Нового календаря, а їх було 16. Залишили 12 місяців, хоча вони не співпадають з Місячними місяцями Місячного календаря. Чому цифра 12? Я скажу – тому що є 12 нот в музиці. Існує повна відповідність календарної системи місяців з нотною гамою: До, Ре, Мі, Фа, Соль, Ля, Сі.

Н.Г.: А ще ж діези.

В.П.: Так. Є 7 цілих нот і 5 половинок.

Н.Г.: Гармонізували календар?

В.П.: Звичайно, але навіщо так зробили? Бо так простіше. От скажімо – хто слідкує зараз за космосом – люди чи вчені?

Н.Г.: Вчені.

В.П.: Так, бо треба мати певний рівень розвитку. Ну а тим хто внизу, хто не має певного рівня розвитку, заклопотаний своїми справами, їм також календарна система потрібна. Але вона не повинна бути їм незрозумілою, але така, щоб підтягувала їх до певного рівня. І був введений Музичний календар, який має 12 місяців відповідно до 12 нот. Цей взаємозв’язок легко перевірити. Рік починався в березні, а не так як зараз. І наші колядки, щедрівки були прив’язані саме до весни, але по волі правителів їх змістили до зими. Нота «До» відповідає «Березню» і колись «Березень» мав 30 днів, але вирішили – хай буде 31 день. Якщо ми візьмемо 30 днів і помножимо на кількість цілих нот, то буде 210 днів, а п’ять половинних нот помножимо на 31 день, отримаємо 155 днів. Разом виходить цифра 365, що відповідає кількості днів у році без остатку, без віднімань. Але взяли і поміняли, щоб «Березень» мав 31 день. 31 день помножити на 7 цілих нот, отримаємо 217 днів, а 30 днів помножити на 5 половинних нот отримаємо 150 днів. Разом буде 367 днів. Вийшло зайвих 2 дні. Тоді вирішили – хай страдає останній в році місяць «Лютий». Ми відріжемо від нього пару днів, а у високосний рік додамо день. Також ми можемо пояснити чому липень і серпень мають однакову кількість днів. Ви ж пам’ятаєте, що між нотами «Мі» та «Фа» немає діеза і якщо Ви візьмете «Мі», то вона припадає на «Липень», а «Фа» – на «Серпень», і таким чином виходить однакова кількість днів. Але пробують пояснити, що якісь там римські імператори хотіли виділитись і в свою честь називали місяці і призначали кількість днів у них. Ця проста арифметика прив’язана до музики. Саме цим можна пояснити чому така послідовність кількості днів у місяцях.

Н.Г: А як же цей початок року, який у певні часи з 1 вересня починався?

В.П.: Є традиції. В пам’яті зараз лишилося три Нових роки, а якщо згадати Старий календар, то було чотири Нових роки. Головний Новий рік починався в березні. Другий Новий рік починався у вересні і наша церква його дотримується по сьогоднішній день.

Н.Г: З усіма святами цикл починається у вересні? Хоча це також початок навчального року в школах, інститутах.

В.П.: Свята не зміщувались, а навчання і церковний облік часу були прив’язані до Другого Нового року. Далі, ми весь час говоримо про Тамтой Світ, про наших предків на Тамтому Світі, про Рай, про Пекло. Ну, воно все якось виглядає нам дивно, але ми віримо що так воно є і це зафіксовано в календарі. Також в Біблії зафіксовано, що колись був інший світ, в якому відбулося повстання ангелів проти Бога і Тамтой Світ загинув, але там теж були люди. Тамтой Світ мав теж свій Новий рік і його відзначали 30 листопада – це була пам’ять про Тамтой, колишній Світ, який був і загинув. Але ще є душі померлих, які відходять в інший світ, ми його називаємо Той Світ. В них теж є Новий рік, який починається 8 січня.

Н.Г.: Січня чи грудня?

В.П.: Січня. За Тамтой світ пам’ятають ті, хто слідкує за Космосом, за подіями на Землі і ув’язує їх з тим що робиться в Космосі. Ми перестали чути цей Космос, а раніше це було святе – слухати і аналізувати, і узгоджувати. От візьмемо Водохреща. 20 тисяч років назад – це дата фіксування календаря в Кам’яній Могилі за визначенням вчених – святкували 16 січня, а сьогодні ми святкуємо це свято 18 січня. Що сталося за 20 тисяч років? – Час розтягнувся. Ми стараємося привести календар до Космосу – Ви ж розумієте, що саме в цей день діється з водою! Тому ми не можемо перемістити це на інший день, бо це прив’язано до Космосу. Ми переносимо дні, щоб ці події відповідали космічним. Тобто, є кілька подій в нашому календарі, які кількома точками ще прив’язані до Космічного календаря.

Н.Г.: От Ви назвали 30 листопада, потім Ви сказали 8 січня, а 8 грудня – що це таке? Це що – якби обнулився рік?

В.П.: Ми розуміємо, що рік минає і цей минаючий рік прирівнювався до колишнього світу, який був і перестав бути. Ми знаємо, що потім народився наш світ.

Н.Г.: Світ продовжує народжуватись? І після нашого світу народиться щось нове?

В.П.: Ми того не знаємо. І не знаємо коли наш світ закінчиться, але розуміння того, що наш світ таки закінчиться, надає, можна сказати, пафосне очікування святам: рік народиться?!

Н.Г.: Народиться!

В.П.: А що для цього треба, щоб він народився? А треба цього хотіти!

Н.Г.: Ви сказали, що про це треба мислити в цьому напрямку.

В.П.: Так. Виходить так, що 8 грудня все обнулилося і в нас нема Світа. А що далі?

Н.Г.: А що далі? А далі йде гарне християнську свято Андрія.

В.П.: От бачите, нічого не має, а в когось виникає питання: «А що далі?».

Н.Г.: А дівчата гадають, шукаючи собі пару.

В.П.: Виявляється, є всюдисущі дівчата. Це загадка непояснима. Візьмемо Біблію. Там записано, що Бог створив Адаму і Єву, вини мали двох синів, які створили свої сім’ї. А де взялися дівчата для них? Відповідь Ви не знайдете.

Н.Г.: Я можу вас порадувати, що ще хлопці є, бо на кого дівчата ворожать, щоб дізнатись хто суджений?

В.П.: Ви розумієте, що дівчата планують, їм треба це. Але почекайте – вони дивляться що воно може бути – приємне, чи не приємне, і закладають програму на майбутнє. Вони є зацікавленою стороною. Але чи має ця програма силу? Ми говоримо, що вона не має сили. Дівчата знають, хочуть, але самі нічого зробити не можуть.

Н.Г.: У нас є телефонний дзвінок, давайте послухаємо його, потім продовжимо. Добрий день!

Слухач 1: Дуже цікава передача, цікаво слухати. У мене є два запитання до Вас. По-перше, як ви ставитесь до того, щоб Різдво таки святкувати з 24 на 25 грудня, бо воно завжди так було: Різдво Сонця – так називали. А друге питання у мене: – Ви прив’язали 12 нот і 12 місяців. Хіба ще в дохристиянські часи було таке поняття як ноти і люди грали музику по нотах? Щось воно трохи не збігається. Дякую.

В.П.: Я постараюся коротко відповісти. Я вже говорив що, скажімо, вистава театральна складається з кількох дій і що відбудеться в кінці ми можемо тільки здогадуватись. І ми йдемо на виставу, і переглядаємо першу, і другу, і третю дію. А можна ж на початку все розказати – була така історія, вона закінчилася ось так-то. І яка ж то вистава? Можна прирівняти наш Космос, наше життя як процес, як театральна вистава. Це не просто подія, як, наприклад, я включив передачу в авто і поїхав на тій передачі. Але коли Ви у театрі – відчуйте інтригу, бо ця інтрига це і є наші зимові свята, під час яких планують наше майбутнє. Ви маєте можливість написати свій спектакль як будете жити наступний рік, а не надіятись, що якось воно добре буде, а це тому що ми всі разом зібралися. Я ще розкажу, що по теперішній християнські традиції прив’язується все до життя Ісуса Христа. Це нормально і ми це розуміємо і підтримуємо, хто більше, хто менше розуміє необхідність цього діла, бо в цьому є наше спасіння. Але для Космосу це мить. Ми не єдині в Космосі. Космос – це така величезна сцена, це своя театралізована вистава. От наші предки – вони ж знали, що прийде Христос, ті ж самі волхви це знали – ми вже про це багато говорили – це окрема подія для нас, для спасіння людей. А цікаво знати що там діється в Космосі, яка там вистава, що там твориться і як це відіб’ється на нас. Ми відсвяткуємо подію і все, а тут надається шанс запланувати цей рік, щоб його прожити так як Ви хочете.

Н.Г.: Питання було в тому з чого я починала: – а чому з 6 на 7 січня, а чому не з 24 на 25 грудня? Яка різниця?

В.П.: Справа в тому, що колись вирішили прив’язати Різдво до такої космічної події, коли на Землі найдовша ніч і найкоротший день, а точніше, до миті, коли день починає зростати, а не до справжнього дня народження Христа. От, Новий рік в березні був прив’язаний до такої космічної події як рівнодення, коли ніч іде на спад. Потім, у вересні, Новий рік теж був прив’язаний до рівнодення, але коли вже день іде на спад. Це реперні події, але ще залишилися найдовший день і найкоротша ніч. В першому випадку на це припадає Івана Купала, а в другому випадку ми кажемо на «Польське Різдво».

Н.Г.: Але ж «Польське Різдво» тоді відзначають з 24 на 25 грудня. Чому?

В.П.: Бо так постановили людям правителі, бо тоді день починає зростати «на скік горобця». От зараз 2016 рік, але всі, хто цим цікавиться, знають, що Христос народився десь 6 років перед тим як обнулили роки, але так постановили і нікого це не хвилює.

Н.Г.: А чому виникло святкування Різдва – одне з 24 на 25 грудня, а друге з 6 на 7 січня?

В.П.: Бо поміняли календар з юліанського на григоріанський. Якийсь час за Космосом не велися спостереження і коли спохватилися, то вже набігло 10 днів, бо первісний задум був прив’язати Різдво до цієї космічної події – найкоротшого дня і найдовшої ночі. Був Юліанський календар, а став Григоріанський, в який внесли поправку на дні розбіжності.

Н.Г.: Ви сказали ключову фразу для розуміння того що відбувається; – так постановили людям правителі. І зараз зроблять постанову, і всі будуть святкувати Різдво з 24 на 25 грудня. І що тоді відбудеться з усіма іншими святами?

В.П.: Це має церква вирішувати, мають люди вирішувати. Мова йшла про те, що зроблять вихідний день. Не можна людей заставити в цей день святкувати. Вже не раз так було, ще в радянські часи, назначали свято, робили вихідний день і могли в цей день святкувати хто хотів, а могли когось заставити.. І зараз можуть сказати: – в нас був вихідний день з 6 на 7 січня, а давайте ми його перенесемо, чи додатково призначимо вихідний день з 24 на 25 грудня.

Н.Г.: Мова йде не про вихідний день!

В.П.: Влада може вирішити тільки питання вихідного дня. Вона не може втручатися у церковні справи. Я не чув, щоб владики церков щось подібне вирішували, чи проводили опитування, референдум чи хочуть люди, чи не хочуть. Так поступила влада з Новим роком і що – перестали святкувати Старий новий рік? Хто його може заборонити? Та це ж гарне таке свято, всі сіють-посівають не на 1 січня!

Н.Г.: В цей час святкують Василя.

В.П.: В нас є накладені два календарі і вони стараються один одному не заважати.

Н.Г.: Я думаю що тут велику роль відіграє політичний момент. Зараз в Україні багато хто каже: – А ми не будемо святкувати Різдво з Росією, бо в нас з Росією така ситуація. Можливо це і є той політичний момент?

В.П.: Напевно, що це є той політичний момент. Але ж де християнство було на Русі засноване? – в Києві! І нам вирішувати коли святкувати без прив’язки з ким. Я пригадую в одній з радіопередач слухач сказав, що шестикутна зірка – це сіонський знак. Якщо так підходити, то хтось вибере собі шестикутник, хтось восьмикутник, а нам що залишиться? Ми що, повинні від цього страдати? Ми з розумінням ставимося до того, що це якісь люди собі це привласнили і це їхнє право. А ми скажемо: – і в нас є шестикутна зірка, і це знак Дажбога.

Н.Г.: А ще про ноти запитав наш радіослухач.

В.П.: Це є помилкова думка, що до Христа не знали нот. Я її називаю «дарвінізмом в голові, що ми пішли від мавп». Ще перед нами були такі цивілізації, що нам і не снилося. І в них були ноти, і вони старалися нам передати свої знання. Ми вийшли з Хаосу навченими. В наші знання були закладені і ноти, і букви, і завдяки цьому ми зробилися людьми. Хто це зробив, як це сталося, ми не знаємо своїх вчителів. Ми не знаємо що з нами було до того. Ми навіть не можемо оцінити ті знання, які отримали. Ми думаємо що хтось придумав ноту «До», але могли придумати тільки назву до ноти «До», бо завжди існував цей характерний звук, а з ним 11 інших звуків-нот, а ще є 3-4 октави, які слухом нашим сприймаються. Всі вони разом можуть утворити симфонію.

Н.Г.: А яка божественна звучить музика!

В.П.: І Світ наш народився зі звуку!

Н.Г.: Від Бога-Слово.

В.П.: Наші предки називали його Сварогом. Сва – це звук. А рог – звучання. З’явився звук з якого народився світ.

Н.Г.: Повернімося до розмови, яку ми перервали через телефонний дзвінок. От 8 грудня, Світ закінчився. Потім Ви сказали – виникає 13 січня, коли дівчата ворожать і шукають своєї долі, і програмують, заглядаючи у містичну сферу, а потім приходить Миколай бородатий. Це теж дуже цікаве свято, діти його чекають – чекають на подарунки, на якесь диво, очікують щось нове у своєму житті. Діти просять Миколая теж щасливої долі. На Андрія дівчата попросили там, а тут діти.

В.П.: Дівчата не просили, вони підглянули у шпаринку, що може бути. Я аналогію приведу. Ви пам’ятаєте таку казку про Кирила Кожум’яку? Колись на землі правив Змій і збирав данину, і прийшла черга віддати Змієві княжу дочку. І прислав князь до Кирила людей просити, щоб той заступився, бо він один міг тягатися зі Змієм. Але люди зайшли до нього якось несподівано, так що в його руках тріснуло 12 шкур, які він виминав. Той розсердився і прогнав людей. Але прийшли просити діти і він виконав їхню просьбу.

Н.Г.: Коли діти просять, то все збувається?

В.П.: Так. А потім наступає 23 число. Колись цей день називався поминальним днем. В цей день збиралася вся родина і не тільки жива родина, а вважалося що приходять душі тих, хто вже одійшов на Той Світ. Цей день особливий, бо є 5 днів в році, коли душі померлих можуть відвідати Наш Світ.

Н.Г.: Деякі ми знаємо дні, а щоб 23 грудня це ставалося, чесно кажучи чую вперше.

В.П.: В цей день палять свічки на цвинтарях.

Н.Г.: Є такі дні поминальні після Паски і влітку, і восени.

В.П.: Це особливі дні. В цей день зборів Роду вирішуються важливі питання життя членів Роду.

Н.Г.: І наші предки нам допомагають.

В.П.: Так. І дівчата вирішують реалізувати те, що вони напланували на Андрія. І 24-го вони засилають сватів до хлопців.

Н.Г.: Дівчата засилають сватів до хлопців?

В.П.: Так. І, причому, хлопці не мають права відмовити. Це особливість цього дня.

Н.Г.: Ну що, дівчата, спробуємо?!

В.П.: Дівчата можуть засилати в цей день сватів і хлопці не можуть їм відмовити. Це такий особливий день Старого календаря.

Н.Г.: А потім дівчата стали горді і хлопцям могли припіднести гарбуза.

В.П.: А хлопці не мали права ображатися.

Н.Г.: Послухаємо запитання від слухача. Добрий день!

Слухач 2: Добрий день! У мене є не запитання, а маленька інформація. Ось переді мною календар, правда за 2013 рік, але це не має значення. Він в Німеччині виданий і він латинсько-німецький. І тут є дуже цікава інформація. Як відомо, у римлян було багатобожжя, а найвищий і найпочесніший бог – його культ був дуже укорінений, старовинний – культ бога Сонця – СОЛЬ. Основним богом він вважався навіть коли появився Ромул, який заснував Рим. Він єдиний мав свій день народження. Ніхто з інших богів цього не мали. Це був культ бога Сонця – СОЛЬ.

Н.Г.: І Ви хочете сказати, що 25 грудня це і є днем його народження?

Слухач 2: Тут так написано: «Соль світить всім».

Н.Г.: Спасибі за Ваш дзвінок і Вашу ремарку. Прокоментуєте?

В.П.: Про багатобожжя говорять у всьому світі, але я хочу заперечити. Прошу не говорити що в нас було багатобожжя. Це ніде в старих книгах не зафіксовано. Це брехня, яку принесли греки на нашу землю. «Бог один і множествен» – так записано у «Велесовій книзі» – «І хай ніхто не розділяє того множества». Бог проявляє себе в різних іпостасях. Це є видумка така і стосовно язичництва, якому приписували, що там вірили в багатьох богів, хоча язичниками стали називати тих, хто служив богові своєю мовою, а не мовою завойовників.

В християнстві зараз сонм святих такий великий, але над ним стоїть Бог Отець, Бог Дух Святий і Бог Син, і ми кажемо, що то все один Бог. І раніше люди знали, що є один Бог. Ми чомусь думаємо, що колись люди були дурнішими від нас. Вони були розумнішими. Ми втратили ті знання, які вони мали. Мене просто коробить, коли починають оббріхувати минуле і ніби так має бути. Кажуть: «Вчені всього світу зібралися і так вирішили». Де те хоч одне ім’я вченого з того зібрання, з ким можна було б подискутувати? Просто «наводять тінь на плетінь».

Н.Г.: Виходить, що ми якимось чином деградуємо?

В.П.: Так.

Н.Г.: Нажаль, особливий стан цього я застала в ті часи, коли ми масово дивились телесеріали і деградували.

В.П.: Так. День народження Сонця – до цього умовного дня можна дійсно прив’язати Різдво, бо день починає збільшуватись і з цього можна порадіти. Але це космічна подія – хочемо ми цього, чи ні, а ця подія стається, у фізичному плані це стається. А ми говоримо, що театр – це духовність, а що зміниться в духовному плані? Що з фізики, якщо духовність не прив’язана, якщо вона не відроджується? Першою має відродитися духовність, а всі події, які стаються потім, вони накладаються на духовне. І на це, насамперед, звертається увага. Якщо ми спершу робимо планування, а потім наступає реалізація, то появляються зміни у фізичному плані. З 24 на 25 грудня ми можемо констатувати факт, що Христос народився і починає народжуватись світло, але що ми зробили такого, щоб це можна було б прив’язати до космічної події, умовно покласти у вагон, який вже відправляється? Що ми туди поклали свого, щоб воно потім обернулося на якесь благо, на якесь добро? А мала би бути праця душі, понад усе. І ми маємо вкладати в цей календар свій розум, своє вміння планувати і думати про наслідки.

Н.Г.: Тоді він буде працювати. А от скажіть, будь ласка, Володимире Петровичу, з 31 грудня на 1 січня – це ще, напевно, радянська традиція, коли б’ють куранти, а тепер це показує годинник – треба загадати бажання і воно обов’язково збудеться у прийдешньому році. Це ще радянська традиція, чи в ці дні дійсно щось космічне відбувається?

В.П.: Ми говорили, що в цей місяць кожен день щось відбувається грандіозне.

Н.Г.: Що відбувається?

В.П.: В цей день п’ють шампанське, гуляють, але є віруючі, які тримають піст, і для них в цей день нічого не відбувається. Вони не розуміють тих, хто в піст гуляє. Церква на цей час робить послаблення, ніби прощає, але церква не може прощати – прощає тільки Бог, церква тільки передавальна ланка.

Н.Г: Вона тільки дивиться на цю світську традицію, бо нічого не може зробити.

В.П.: Для себе можна придумати, що Новий рік – це переломний момент у житті, а ми говоримо, що такий момент по старому календарю наступає 8 грудня. А тут Ви собі усвідомили, що цей переломний момент наступає рівно о 12 годині ночі і у Вас є секунди, щоб щось побажати, бо на планування часу вже немає. За цю секунду, за цей проміжок часу нічого не змінилося, хіба що сталося усвідомлення, що я щойно був у Старому році, а вже опинився в Новому році. Ну, встиг загадати бажання хоч якесь, і його вже на весь рік стане? А згідно зі старою календарною традицією Вам відводиться місяць, щоб все обдумати і спланувати на наступний рік, а не плисти за течією. В такому випадку Ви запрограмували своє майбутнє, у Вас є можливість його реалізувати і у Вас буде потяг до життя. А так, без цього, щось швидко загадав – треба воно мені, чи не треба, а може здійсниться. Хай і здійсниться – і таке може бути.

Н.Г.: Віруюча людина відчуває це по-справжньому з 6 на 7 січня, коли за родинним столом збираються, а на ньому 12 пісних страв, і перша зірка з’являється. Що відбувається в цю мить?

В.П.: Це є важливий елемент цього космічного свята, але я не дав відповідь про 1 січня.

Н.Г.: Так Ви сказали, що 1 січня нічого не відбувається.

В.П.: Я так не казав. Кожен день має своє значення. Коли ми говоримо про 31 грудня, то в цей день люди відзначали Доброту Божу в образі Оленя. Від почитання Оленя можливо народилася ця традиція про Діда Мороза, що на оленях подарунки розвозить. Вона появилася в радянські часи, щоб стерти з пам’яті людей свято Миколая, а з ним і можливість планування, бо вже все було за людей сплановано. По-давньому Оленя називали Хорсом і це було свято Хорса, в образі якого почиталася Доброта Божа. А якщо взяти конкретно 1 січня, то вже там почиталася Карма, тобто, люди в цей день вшановували і старалися задобрити свою Долю.

Н.Г: Це був важливий кармінний день?

В.П.: Так. Десь на підсвідомому рівні кожен міг просити Долю: – зроби мені так-то? Можна було зробити аналіз своєї долі: – чому в мене так? А можна було висловити своє ставлення до долі. Це розважання такі філософські. Знаєте, коли Ви вже налаштувалися на якийсь термін часу з плануванням, то воно у Вас тече ніби самим-собою, от як Хресна хода. Треба все розкласти по поличках. Це є час щоб задуматися над своїм життям – як нам було і як нам бути. І було би добре, щоб ця традиція відродилася, щоб ми собі планували і реалізовували свої плани. Але перейдемо до 6 січня. Тоді була така традиція: старшини Роду аж до 6 січня писали закони, які мали вирішити накопичені проблеми і як прожити прийдешній рік, щоб не породжувати нових проблем. Старшини роду робили Коло і 6 січня ці закони приймали. Волхви – Кобзарі ці закони перекладали на пісні – колядки і несли до людей. А вже 7 січня вірили, що бог почув їх і, звертаючись до Бога, вшановували свою Віру. Це був день вшанування своєї Віри в Сварога, або як ми тепер кажемо – в Бога Отця. Ця традиція збереглася по сьогоднішній день. А вже 8 січня вшановували Бога як Триглава, його троїсту сутність. Вона відмінна була від теперішнього розуміння Трійці.

Н.Г.: Бог Отець, Бог Син і Бог Дух Святий.

В.П.: Бачите, Коли ми говоримо про Духа Святого, то вживаємо два слова – «ДУХ» і «СВЯТИЙ». Слово «СВЯТИЙ» ніби приросло до слова «ДУХ», але це як два крила одного птаха. По-давньому «СВЯТИЙ» звучало як «АГНЕЦЬ». Тепер ми вживаємо таке слово як «каганець» – світильник, світло. Від Бога Отця зійшов Дух і зійшло Світло. З одного зійшло два. Зверніть увагу – ми кажемо що святкуємо Різдво. На російській мові там все зрозуміло – «Рождєство», а українське слово «Різдво» – що воно означає? А якщо взяти старі записи, то казали «Роздво»! – час, коли проявляє себе Трійця Свята і поклонялися Отцю і Духу Святому. В старому календарі це було закладено, щоб потім зрозуміти, що ця Трійця спричинила появу такого розуміння як Матір Божа, Матір світу, яка народила Сина Божого, який створив, власне, Світ – Він Творець Світу: ось яка послідовність закладена в старому календарі. Бог ніби віртуально роздвоївся, хоч залишився єдиним, але виділилась сила та енергія, що спричинило можливість появи Творця, який мав силу, енергію і можливість створити Світ. Сам Бог в абсолюті є Істина – сутність, яка не може робити, думку навіть не може привласнити, бо тоді б зруйнувалася рівновага, тоді б наступив Хаос. Його спокій і тримає цей Світ. Виділені сила та енергія можуть цей Світ змінювати, творити при Його спокійному спогляданні.

Н.Г.: Вже закінчується час нашої програми. А далі – цей Старий Новий рік з 13 на 14 січня, на Василя – може дійсно настає Новий рік? Що такого особливого в ці дні відбувається?

В.П.: Ну, дивіться, по старій традиції 13 числа святкували розуміння народження як такого. Народження чого? Можна сказати народження розуміння Бога. Конкретніше, це є народження Свідомості, Знання, Мудрості і Розуму.

Н.Г.: Але це відбувається тоді, як ми пройшли цей місяць правильно?

В.П.: Правильно. Ми стаємо свідками того, що народилося., того, що Бог нам послав. Спочатку це Свідомість, Знання, Мудрість, з якої виростає Розум. І куди діваються ці прояви? Разом з ними з’являються звуки – букви «Д», «А», «Г», «О», де «Д» – Дух (Див) і волога, «А» – Агнець (Святий) і світло, «Г» – Грань (Мудрість) і тепло, «О» – Обрій (Розум) і вода. Це спричинило народження Живої Душі. Жива Душа увібрала в себе це все. І з цієї Живої Душі настало щось таке структуровано-матеріально-духовне, що дало змогу народитися Сину Божому і йому створити Світ. Народження – це як свідчення появи чогось духовно-матеріального. І символом появи чогось нового і є цей Новий рік. Це є народження Живого Буття. Є буття як буття, наприклад, стола, а є живе буття, народження якого і святкують 14 числа, як народження Живого Буття.

Н.Г.: І потім, як ми вже з Вами говорили, приходять теж святкові дні Водохрещення. Інформація для атеїстів: – в цей день змінюється молекулярна структура води, а для віруючих це особливі дні об’явлення Святого Духа.

Володимире Петровичу, закінчився час нашої програми, скажіть, будь ласка, щось головне. От ми зараз нашій Україні, яка потерпає від війни, від радіації і ще дуже багатьох речей, бажаємо, і собі, і всім, бути здоровими, щоб закінчилася війна, щоб ми вистояли і перемогли, і щоб не гинули наші хлопці. Це збудеться, якщо правильно мислити?

В.П.: Так. Правильно мислили люди на Майдані.

Н.Г.: І треба вміти занурюватись у стан свідомості, яку ми мали тоді?

В.П.: Так.

Н.Г.: І це нам допоможе тепер?

В.П.: Так.

Н.Г.: Я бачу від хвилювання Вам важко говорити, бо це дуже важливі речі і вони дуже потрібні нам.
Володимир Петрович Підгірняк був гостем нашої програми. Спасибі Вам за все, за Вашу мудрість. Будемо намагатися мислити в цей період правильно і тоді все збудеться.

Для Вас працювали режисер ефіру Ольга Бєляєва і ведуча Наталя Грабченко. До побачення, до наступних зустрічей.

22.12.2016 р.