Розшифрування найдавнішої писемності з берегів Дніпра. Ч. 1: Письмо Трипілля

Ставлячи перед собою завдання прочитати трипільські написи і вважаючи, що трипільцями були пеласги-етруски (за Марром – ласги і пеласги), або лелеги, родичі етрусків – необхідно, насамперед, розглянути історію пеласгсько-етруського алфавіту. Зясуємо відомості про алфавіти етрусків, лелегів, пеласгів, приймаючи античні датування як досить приблизні хронологічні віхи.

У літературних джерелах є дані, що лідійці зявилися в Італії за 1300 років до нової ери, тобто в XIV чи на початку XVI-XVIII століть до н.е. За дослідженнями Дж. Патроні, в доісторичні часи пересування й міграції найчастіше відбувалися по воді, а не по суші: «Візок належить історії, а човен – доісторії». Тож дивуватися проникненню в Італію лідійців у XIV ст.. до нової ери морським шляхом – не доводиться.

За шістдесят років до взяття Трої (традиційна дата події – 1184 рік до н.е.), тобто у середині ХІІІ ст. до н.е., до Італії прибули на чолі з Евандром аркадські пеласги. З цією подією повязують появу в аборигенів алфавітного фонетичного письма (пеласгічного), оскільки прибулі з Евандром аркадські пеласги були споріднені з тими пеласгами, що вже мешкали в Італії. Діодор цю стародавню абетку називає пеласгічною (Diodor, III, 66).

Про ці ж події говорить Таціт (Annal, ХІ, 14, 388).

А. Чертков так тлумачить Таціта: «Мабуть, Таціт має на увазі дві різні абетки; саме Демарат перший привіз у 660 році до Р.Х. в Італію грецькі букви; а Евандр з пеласгами аркадськими за 650 років до Демарата вже запровадив писемність і букви пеласгічні, тобто ті, які ми називаємо етруськими».

Звідси поява азбуки в аборигенів Італії припадає на кінець XIV століття до нової ери, що дещо не узгоджується з раніше вказаною датою (середина ХІІІ століття до нової ери), яку дає Діонісій Галікарнаський. Так чи інакше, перша половина ХІІІ століття до нової ери, напевно, це та епоха, коли аборигени Італії засвоїли фонетичне письмо, що його називають древні автори пеласгічним, а ми етруським.

Алфавіт, який приписують Демарату і який належить VIІ століттю до нової ери, нас не цікавить. Він повинен враховуватися при дешифровці етруських написів в Італії.

Тож повернімося до лелегів та їхнього алфавіту. Древні греки називали до грецьке населення країни пеласгами, карійцями чи лелегами.

Академік М. Марр вважав пеласгів і лелегів родичами етрусків. Ці племена заселяли Егеїду з неоліту. Карія була розташована на південному заході Малої Азії. Алфавіт карійців (лелегів) зберігся. Він майже не відрізняється від алфавіту етруського (пеласгічного).

Кілька слів слід сказати й про стародавній грецький алфавіт, оскільки припускається можливість одержання його греками від пеласгів.

У цитованого вже Таціта походженню алфавіту присмячені такі рядки (ХІ, XIV):

«Перші фігурами тварин єгиптяни зображали думки розуму: ті найдавніші пам’ятки людської мислі виявляються вирізьбленими на скелях; говорять, що саме вони були винахідниками букв, а потім фінікійці, бо вони були дуже сильними на морі, принесли до Греції і здобули славу, немовби вони винайшли те, що одержали. Через що існує поголоска, що Кадм, привезений флотом фінікійців, був винуватцем цього самого мистецтва у все ще неосвічених народів-греків. Розповідають, буцім якийсь-то Кекроп Афінянин чи Лін Ліванець і в троянські часи Паламед Аргієць винайшов шістнадцять форм букв, потім інші, й особливо Сімонід – решту (форм букв). А в Італії етруски довідалися від корінфянина Дамарата, аборигени – від аркадянина Евандра; і форми в латинських букв (такі), як і в найдавніших (букв) греків».

Аналіз повідомлення Таціта, з огляду на найновіші відкриття в галузі дешифровки «лінійного письма Б», дозволяє зробити такі висновки:

1. Ахейці – носії Мікенської культури – користувалися «лінійним письмом Б», відомим у XVІІ-XV століттях до нової ери. На межі ІІ і І тисячоліть до нової ери ця писемність зникає.

2. На XIІІ століття нової ери (його другу половину) припадає переселення дорян. До них насамперед повинно бути віднесене повідомлення про доставку алфавіту фінікійцями і про опрацювання його різними грецькими діячами.

3. Опрацювання алфавіту, чи, може, й впровадження його займало тривалий період, початком якого є троянські часи, тобто XIІІ століття до нової ери.

4. У Таціта мова йде про алфавітне фонетичне письмо, оскільки складове письмо було відоме грекам-ахейцям і без фінікійців.

5. Привезений флотом фінікійців Кадм познайомив дорійців скоріше з алфавітом народу «пелесет» (філістимлян, пеласгів), котрий з острова Кріт переселився до Палестини і вивіз свій алфавіт у місця нового помешкання.

6. Порівняння показує, що найдревнішим грецьким буквено-звуковим алфавітом був алфавіт пеласгський, і це повністю узгоджується з висловлюванням античних письменників.

Історик другої половини І століття до нової ери Діодор Сіцілійський ясно говорить, що «хоча взагалі ці літери називаються фінікійськими, бо їх привезли (мова про того ж Кадма) еллінам із країни фінікійців, вони могли б називатися пеласгічними, оскільки пеласги користувалися ними» (8.67.І).

Отож виходить, що й алфавіт етрусків у Італії, й алфавіт карійців (лелегів) у Малій Азії, і, нарешті, древній алфавіт греків у своїй основі – алфавіт пеласгів, тобто того народу, який колись жив на землях нинішньої України і в першій половині ІІ тисячоліття до нової ери змушений був покинути ці місця через нез’ясовані поки що історичні події. А коли так, то трипільські написи слід намагатися розшифровувати за допомогою саме пеласгського алфавіту – алфавіту етрусків Італії, карійців (лелегів) у Малій Азії й стародавнього грецького алфавіту.

М. Суслопаров.

Продовження