Давня молитва за народ Руси-України (Укладена з текстів Велесової книги)

“Спочатку Володимир віддав перевагу
язичницькій релігії. Літопис оповідає,
що в Києві, на горі перед княжим теремом,
поставив він статуї Перуна, Хорса, Стрибога,
Дажбога, Симаргла і Мокоша…”

(Полонська-Василенко Н. Історія
України. – К., Либідь, 1995. – С. 113)

 

Стоїть Вічний Світовид неподалік Храму Мудрості Київської (Софії) і кличе нас спробувати оглянутись назад, у глибину віків і усвідомити ту дорогу, якою пройшли наші пращури , щоб і нам не збочити, йдучи в майбутнє. Такою спробою і є відтворення давньої молитви за народ Руси-України, укладеної з текстів Велесової книги, подарованої нам самою Долею, щоб ми не забували про минуле і знали, як дбати про майбутнє.

 

 

“Іде дев’ятсот вісімдесят сьомий рік. У Київському священному гаю, у святині, яка побудована з дивною пишнотою і мистецтвом, говорить волхв Богомир до киян:

– Се бо Дажбог¹ створив нам яйце, що є Світ-Зоря², яка нам сяє. І в тій безодні повісив Дажбог землю нашу, аби тая удержана була. Земля ж наша простяглася од сонця до сонця³ на всі сторони свароже⁴, і великі там бо суть луки Хорса⁵. То бо сонце наше, яке освітлює домове наші, і перед його лицем блідне лице вогнищ домашніх. Цьому богу вогнику Семурглю⁶ речемо показатися і встати на небі, і так бути до блакитного світа.

Нам Сварогу⁷ славу співати і Дажбогу , які же суть у небі пречистім; Перуну⁸ і Стрибогу⁹, які громами і блискавками повелівають як Стрибог вітри ярити на землю візьметься.

Хай Мокоша¹⁰ дасть нам успіх,
І хай не встане Обідоносиця¹¹ Дажбожим внукам,
які в яругах про ворогів дбали,
та й ми зараз не па хулі, як і отці наші.
Тому творимо і говоримо з богами воєдино.
Бренне бо є наше життя і ми самі також,
Де князям нашим працювати, живучи в землі з тілом овна¹²…
То ж глянь, народе мій, який ти захищений і численний,
і не збочив через втрати свої, і не спустився до ряду,
завдяки жертві юнацькій і дівочій.
Пиймо сурицю¹³ на знак благості і спільності з богами,
Які є в небі, ті бо п’ють за щастя наше”.

 

Сучасна інтерпретація давньої молитви

 

Се бо Датель Буття створив нам писанку, що є Всесвіт зоряний, який нам сяє. І в тій безодні повісив Творець Землю нашу, аби тая удержана була. Земля ж наша простяглася від Сонця до Юпітера на всі сторони звуком живим, і великі там простори, де Першозвук зголосив Олень Небесний.

Сонце ж ми звемо нашим, бо воно освітлює доми наші і блідне перед його лицем вогонь домашній. Але з цього буття Вогню Домашнього речемо показатися світлу і піднятися до неба і так бути допоки день блакитний настане. Ми ж співатимемо славу Силі Живодайній і Дателю Буття, що перебувають у небі пречистім, і Духу і Спасу які поступом оновлення повелівають заради животворення неспинного, що наче буря напливає з громом блискавиць та вітром ярим землю обновляти.

Хай наша Змога дасть нам успіх , щоб не соромно було за нас пращурам нашим, які в яругах про ворогів дбали, та й ми зараз не гірше дбаємо, як і батьки наші. Тому творимо і говоримо з Буттям воєдино. Нелегким є наше життя і ми також тяжко трудимось під владою правителів наших, хоч живемо на землі плодовитій та Богом береженій.

Але глянь, народе мій, який ти захищений і численний, і не збочив з дороги через втрати свої і не впав на коліна завдяки жертві юнацькій і дівочій.

Приймімо причастя на знак благості і спільності з Буттям Світу, що з неба сходить . Так бо причащаються за щастя наше.

 

Примітки:

1. Дажбог (Дабог) – Датель Буття (Творець).
2. Світ-Зоря – Всесвіт (світ видимого ї невидимого буття).
3. …од сонця до сонця – простір між парою зірок: Сонцем і Юпітером.
4 …на всі сторони свароже – звукоподібно.
5. Хорс (Горс) – Олень Небесний, який зголосив Першозвук, що дав поштовх до зародження життя.
6. Семургль (Симаргл) – домашній жертовний вогонь, який з ласки божої є джерелом Мудрості.
7. Сварог – живодайна відтворююча озвучена сила.
8. Перун (Парун) – нестримна взаємодія Пари Сил двох першозвуків (“Д” і “А”), об’єднаних у слово “ДА”, які означають взаємодію сили Вологи (Дани), що виходить з енергії Духу Творця (Дива) і спрямованої на жертовне саморуйнування усталеної гармонії Творця (заради поступу, задля розвитку) і сили Світла (Агнця), що виходить з енергії Спаса Творця (Лади) і спрямованої на протидію руїні шляхом гармонізування наступних змін до нового усталення (заради гармонії, задля краси).
9. Стрибог (Стр) – зміна (поступ) як результат взаємодії Пари Сил (Паруна): стрімко-стримано (революційно-еволюційно).
10. Мокоша (Могоша) – змога (від слова могти); надана можливість (похідне; перемога – реалізована можливість, успіх).
11. Обідоносиця – образа, сором.
12. …в землі з тілом овна… – у плодовитій, Богом береженій землі.
13. Суриця – ритуальний напій, настояний на травах і заброджений на сонці.

 

Володимир Підгірняк