Завантажте собі програму “Рушник” –
створюйте власні унікальні малюнки вишивок!
 

“Прості істини”: конспект радіопередачі від 18.01.2016 р.

Ведуча: Я радо вітаю всіх налаштованих на хвилю радіо «Культура». Це передача «Прості істини» і для вас працюють режисер передачі Ольга Бєляєва і я, ведуча, Наталя Грабченко.

«Прості істини» – це розмова про життя і творчість, про особистості і події, які змінюють світ. Я з задоволенням хочу представити гостя нашої передачі – це Володимир Петрович Підгірняк. Він знавець та дослідник української вишивки та писанки, зашифрованих в орнаментах календарів та гороскопів, автор праці «Текстова вишивка» та багатьох інших. Сьогодні ми будемо з ним говорити про календарі. Надзвичайно актуальна тема, оскільки рік тільки розпочався. Якщо ви хочете поставити Володимиру Петровичу своє власне запитання, телефонуйте, будь ласка, 239-62-95, код Києва 044.

Наталя Грабченко (Н.Г.): Володимире Петровичу, рада Вас вітати в нашій студії.
Володимир Петрович (В.П.): Всім доброго дня!
Н.Г.: Взагалі то за своїм фахом Ви людина дуже серйозної професії.
В.П.: Якщо архітектура належить до серйозних професій, то хай буде так.
Н.Г.: Коли взяти людей, які часто бувають в цій студії – це артисти, гуманітарії, які витають десь у небесах, Ви така людина доскіпливих досліджень, пов’язаних з математикою, геометрією, фізикою. А чому Ви захопилися українською вишивкою і писанкою, календарями, гороскопами? Колись ми говорили у цій студії з Тетяною Протчевою – директором музею вишивки – вона сказала, що так як Ви, в Україні не знає ніхто оцих кодів, символів, які зашифровані в Українській вишивці і писанці. Так як вишите ім’я, воно буде красивою вишивкою, а як його прочитати знаєте тільки Ви. От, чому Ви цим зацікавилися і календарем теж?
В.П.: Важко сказати, але я пригадую, що все почалось з писанки. В нас була традиція вдома – розписувати писанки. Я вже вчився на архітектора у Львові і в мене виникала природна зацікавленість…
Н.Г.: Чому саме такі візерунки?
В.П.: Саме так. Коли на архітекторів вчаться, то їх вчать вишукувати ідеї, а головне, не просто ідеї, а ті ідеї, які диктує місцевість, щоб архітектура була не як дизайн – тут поставлю таке, що ніхто ще не ставив. Архітектор повинен в собі виробляти таку здатність, щоб побачити чого хоче ця місцевість, що вона допускає, щоб об’єкт вписався, щоб був прийнятий ділянкою. Де допускається насильство над місцевістю, там закінчується архітектура.
Н.Г.: Ще й геологію архітектор повинен знати.
В.П.: Обов’язково. Все це враховується, а тоді якось такий мікс інформації спрацьовує і в голові народжується ідея, далі пошук – один варіант, другий варіант, але рішення звідкись приходить. Це важко пояснити, кажемо: так придумав. Але це не просто придумав, це як наслідок певного аналізу. Відповідно, коли такий механізм мислення уже виробляється, тоді на все дивишся інакше.
Н.Г.: І Вам стало цікаво – звідки виникли ідеї, які втілились на писанках?
В.П.: Так, це вже просто така професійна зацікавленість породила бажання і необхідність зрозуміти: а чого я саме так роблю? Так само як в архітектурі: а чому саме така ідея, а не інакша? Значить, має бути їй якесь пояснення. Ряд таких спостережень навів мене на думку, що це є письмо, що це є певний спосіб кодування письма. Очевидно, що він стародавній, з чимось він пов’язаний. Потім я зрозумів, що він пов’язаний з музикою, зі звуками, що написане звучить як ноти в партитурі.
Н.Г.: І так одне за одним Ви почали цікавитись, а далі?
В.П.: Так я зрозумів, що пора складати хоч якийсь буквар для себе. Потім я його склав і намагався прочитати певні орнаменти, щоб перевірити себе. І орнаменти почали розкриватись: дати, імена, певні свята і календарні події. В основному все було прив’язане до календаря. Це можна порівняти з листівками. Ще здавна була поширена традиція посилати через пошту привітальні художньо оформлені листівки. Зараз це все SMS-ками вирішується. А листівки були прив’язані як до свят, так і до днів народження. Практично ця традиція і є та живильна сила, яка заставляла людей з поваги до інших цим займатися.
Н.Г.: Безумовно! І енергетика, я Вам скажу, зовсім не така як в SMS-ках, тому я думаю людство прийде до того, що треба буде повертатися до цього. Якщо говорити про календарі: сьогодні є 18 січня 2016 року, чи ні? Чи ми перебуваємо в такій ілюзії, що сьогодні 18 січня?
В.П.: Якщо брати взагалі, то 18 січня це конкретна точка в часі. Якщо брати глобально рік, то він відповідає тим обчисленням, які велися ще здавна. Відповідно, якщо рік відповідає, то і дата здавалось би має відповідати. Але в космосі є годинник і люди зрозуміли, що лічити механічно дні не можна, бо всі знають, що рік не чітко рахується цілими днями, що він ще має хвостик. Так само, якщо взяти Місяць – він теж лічить свої дні-ночі і вони теж з хвостиком. Потім ці хвостики наростають і, звичайно, відповідальна людина розуміє, що з цим треба щось робити, бо ці розбіжності ведуть до неузгодженості в часі. І тоді приносили в жертву сонячні дні, а за основу брали місячні дні-ночі. Заважає тій справі те, що ми говоримо, що Місяць групує час у свої місяці, а сонячні дні теж мають свої місяці. А раніше для групування сонячних днів служили Лети. Вони працювали як мотор. Кожна Лета була інформаційною і мала музично-звукову складову. Вона вбирала в себе попередню Лету і додавала свій день. Лети формували рік.
Н.Г.: А коли це було – до теперішнього літочислення?
В.П.: До теперішнього літочислення. При настанні теперішнього літочислення хтось розумний вирішив цю систему дещо змінити, вилучивши Лети. З чим це пов’язано? Може передбачали, що, нарешті, прийшов час, в якому сформується теперішня цивілізація і їй треба дати інший календар, а не той стабільний, зв’язаний з космосом. Ми зараз запряжені в мотор, який працює сам по собі, незважаючи на те, що робиться в космосі. Колись це було святим – жити узгоджено з космосом.
Н.Г.: І було узгодженим!
В.П.: Так, все було узгодженим.
Н.Г.: Це добре, чи погано, що в нас саме такий календар?
В.П.: Можливо, завдяки цьому і розвинулася наша цивілізація. Але в новому календарі захована інформація і про старий календар. Коли ми лічимо дні в місяці – 30, 31 день – і чергуємо їх, а в липні і серпні маємо по 31 дню і в лютому компенсуємо надлишок днів скорочуючи дні до 28 днів…
Н.Г.: А у високосний рік до 29 днів…
В.П.: Чому так? Дехто пробує зіслатися на римських імператорів, але в Русі-Україні римських імператорів ніколи не було. І сказати, що в нас не було свого календаря, то це грішити проти істини. Є дослідники календарів, які намагаються вивести: а звідки ж пішов календар? Я сам читав, що коли в Римі створювали свій календар, то запросили знавців зі Скіфії. Але саме в Україні маємо найдревніший календар на Землі – з Кам’яної Могили, що біля Мелітополя. Цей найдавніший календар також зафіксований у «Велесовій книзі». Маємо зафіксованим те, як ділився час. Ми не розуміємо, що сталося з нами, що ми відмовилися від свого календаря. Можливо це зроблено заради поступу в розвитку цивілізації.
Н.Г.: А що таке «Свароже коло»? Розкажіть нам, будь ласка. Дуже на слуху нам це зараз.
В.П.: Це є цикл років. От, ми беремо східний календар – там цикл має 12 років. Зараз за цим календарем наступає рік Мавпи. А наші предки вважали, що цей цикл триває 16 років – два півкола по 8 років. І це кореспондується зі знаннями, які сягають витоків земної цивілізації. Кожен рік «Сварожого кола» має свою назву. Зараз наступив 16-й рік і назва цього року «Дажбог».
Н.Г.: І ніяка не Мавпа!
В.П.: 16-й рік – це кінець старого циклу і початок нового.
Н.Г.: Тобто, цей рік дуже важливий в цьому сенсі.
В.П.: Цей рік оновлює все. Це рік великих змін. І можемо сказати, коли ми святкуємо зимові свята, люди колядують, посівають, щедрують, то це означає, що дещо збереглося з тих давніх часів. Так сталося, що ми Різдво святкуємо два рази – люди називали: то польське Різдво, а то наше Різдво.
Н.Г.: Ви казали, що той період від Різдва до Різдва дуже важливий, що закладаються якісь основи на наступний рік і це не п’янка-гулянка, а це дуже серйозний момент спілкування людини з космосом.
В.П.: Правильно. Скажімо так – це дуже важливий момент, бо кожен день свят має таку особливість, що в цей день можна спланувати собі майбутнє. Але ця процедура планування поділена десь на 29 днів. Раніше святкували з 17 грудня по 15 січня. В наш час це десь змістилося на 2 дні – з 19 грудня на Миколая по 18 січня на Водохреща. Це не суттєве в просторі зміщення, але для Різдва має бути два свята. Але тепер закликають до святкування одного Різдва, разом з поляками.
Н.Г.: Цього року, чомусь, це така болюча тема: давайте всі разом будемо святкувати одне Різдво.
В.П.: Насправді, люди будуть святкувати два Різдва – цей час відведений для святкування, але й цей час відведений для планування. Космос планує і той хто розуміє теж планує.
Н.Г.: Якщо стануть святкувати одне Різдво з 24 на 25 грудня, то в нас змістяться трохи свята.
В.П.: Люди не перестануть святкувати теперішнє Різдво і нічого не зміниться.
Н.Г.: Це як Старий Новий рік?
В.П.: Так. Здається, ну чому не святкувати з усіма один Новий рік? Але хто дотримується посту, хоча церква робить послаблення, п’янка – гулянка для них як випробування спокусою.
Н.Г.: Мене дуже зацікавило те, що цей рік по-нашому не Мавпи, а Дажбога, і він дуже важливий. Це рік великих змін. Чи можна якось передбачити, так хочеться почути щось хороше, про зміни на краще. Які шанси? От Ви, як дослідник, бачите, маємо шанси? Чи, що для цього треба зробити, щоб їх використати?
В.П.: Програму на цей рік.
Н.Г.: Про що можливо треба думати у цей важливий період, закладати що?
В.П.: Про програму на цей рік вже сказав Майдан. Ми маємо просто її реалізувати.
Н.Г.: Що для цього потрібно?
В.П.: Щоб знати що буде в майбутньому, треба знати що було в минулому. Цей період, ситуація наша, відповідає тій ситуації, яка була в 1648 році. Тоді Україна під проводом Хмельницького здобула державність. А якщо взяти такий же самий цикл у глибину часу, дальше, там буде…
Н.Г.: 1296 рік?
В.П.: Так. Там був період роздроблення Київської Русі, або як би ми тепер сказали – період децентралізації державного управління. Тоді Галицько – Волинське князівство процвітало, а Володимиро – Суздальське князівство демонструвало свою, мало не державну, незалежність.
Н.Г.: Це на Україну вказує, чий йдеться про розпад Росії?
В.П.: Розумієте, є територія Руси-України і теперішні кордони не мають значення. Йдеться про нашу землю. Якщо попередній період показує що було створено державу в 1648 році, то через 6 років її було втрачено. Ми повинні розуміти, що в подібних циклах все може бути, що потік наших думок, а думки це матеріальна річ, повинен бути направлений на те, що ж ми хочемо: чи щоб Росія далі панувала в ріднім краю, чи має наступити такий період як зростала Київська Русь.
Н.Г.: Чи правильно я зрозуміла: для того, щоб Україна утвердила свою незалежність, а ми розуміємо про що йдеться, то космічні передумови для цього є?
В.П.: Так.
Н.Г.: Не вистачає нашої колективної свідомості, яка би працювала в цьому напрямку, так?
В.П.: Так.
Н.Г.: Давайте тоді візьмемо це на озброєння. Спасибі Вам. Я все таки дочекалася, що обнадійливі речі сформулювали Ви для нас сьогодні. У нас є запитання слухачів. Добрий день.
Слухач 1: Доброго здоров’я! Це Віталій, Вінниччина. Шановний пане Володимире! У мене таке питання: що ми маємо робити, щоб в умовах засилля накинутої нам колонізаторами толерантності відновити наш могутній символ, я маю на увазі «Свастику», чи як ми ще кажемо «Сваргу»? Дякую.
Н.Г.: Дякую за Ваше запитання.
В.П.: Давайте розберемося: толерантність і «Свастика», чи «»Сварга», «Свастья». Так, це є першосимвол нашої землі. Це є символ звуку і означає собою звук. Світ народився зі звуку і якраз «Сварга» означає цей звук. Колись Бог Отець називався Сварогом. Сварга є його символом. Це є різні речі, щоб про Сваргу і толерантність говорити. Йде спекуляція символами. Ми знаємо, що цей символ під забороною через те, що цим могутнім символом вирішили скористатися, ми знаємо хто – нацисти гітлерівської Германії. Вони прекрасно це розуміли і українці знали про свастику, і в церквах були ікони з образами святих у фелонах, на яких намальовано замість хрестів ці сварожки.
Н.Г.: Ми не пояснимо це всьому світу, але для всього світу це погана асоціація.
В.П.: На Сході цей символ оберігається як святе. Гітлер посилав в Тібет своїх людей, щоб вони вивідали як можна скористатися силою Сварги. Тільки він не розумів, що сила може бути спрямована тільки на добро. Тоді вона буде дійсно силою.
Н.Г.: Але ж цей символ тепер дискримінований, можна так сказати.
В.П.: Нажаль він дискримінований, але він не забутий. В наших писанках, вишивках він як старовинний символ зберігається, і слава богу що зберігається. Його сила – це наш захист. Але це не означає, що ми повинні в піку всім брати і виставляти його на показ. Не треба виставляти. Ми собі знаємо і цим користаємось. Це все одно як в нас забрали назву «Русь», а ми є Україна і ця назва ще древніша.
Н.Г.: Можливо ми до цього прийдемо.
В.П.: Воно само собою станеться коли згинуть сліди насильства, які, нажаль, ще не згинули. Поки насильство існує, то і знак воно має свій. Воно ховається за цей символ.
Н.Г.: Як скористалися цим вороги, коли вони бачать десь серед старих згадок про цей символ і пишуть: українство дорівнює фашизму. Відбуваються страшні маніпуляції.
В.П.: Нажаль, існують маніпуляції. Якщо взяти туди дальше, то за цим символом наступним є Мудрість, яка захищає першосимвол.. А що стоїть на захисті Мудрості? – Мистецтво. А як добратися до сили першосимвола? Треба здолати Мудрість. А як здолати Мудрість? – Треба лже – мистецтво створити. Тому особливу увагу треба звертати на ці сторони – захист має вистояти. А візьмемо сусідню державу – агресора, її мистецтво з якою метою використовується? – як обманути або обминути Мудрість шляхом підміни захисту через лже – мистецтво.
Н.Г.: Дякую. У нас ще є телефонні дзвінки. Слухаємо Вас.
Слухач 2: Тетяна з Києва. Мені якось дуже неприємно, що ми, будучи найрозумнішою нацією в світі, а в нас занижена самооцінка, тому що, то в нас були росіяни і ми під них підлаштовувались, тепер поляки, грузини. Та як можна переносити свято Різдва?! В храмі Господньому в Єрусалимі саме на нашу Паску сходить благодатний вогонь. Хай вони під нас підлаштовуються!
Н.Г.: Дякуємо пані Тетяно за Ваш дзвінок, за Ваші слова.
В.П.: Я Вам дуже дякую. Щодо самооцінки. Можна нашу самооцінку порівнювати з мамою і дітьми навколо. Це якась самопожертва.
Н.Г.: Є таке. Ще слухаємо питання. Добрий день!
Слухач 3: Добрий день! В мене таке запитання. Я сама вишивальниця, в мене така напівручна робота. Знаю музей наш в Лаврі, на пам’ять його знаю всі узори, якими вишиті сорочки. А зараз появилися автоматизовані вишивальні машинки і ті що працюють на них здирають ці узори, але в їхньому виконанні вони ніякі. Я їм кажу: ви вбили нашу творчість. Як Ви на це дивитесь? Дякую.
Н.Г.: Спасибі за ваше питання. А давайте ще одне послухаємо, а потім на два будемо відповідати. Добрий день.
Слухач 4: Добрий день. Ви знаєте, це я бачив гроші Російської федерації 18-тих, 19-тих років і там свастика. Перед тим як Гітлер її вжив, це зробив Лєнін.
В.П.: Відносно вишивки. Дивіться, колись монахи писали Письмо і вважали , що енергетично написане Письмо має велику силу і проти цього нема заперечень. Але прогрес пішов вперед і сьогодні ми вже не пишемо, ми друкуємо. І самі символи в результаті змінилися, але інформація залишилась. І важливим є не настільки спосіб подачі інформації, як те що там закладено. Тому сказати, що вишивальники щось втрачають сумнівно. Тут треба акцентувати: вишивальник має право вишивати ту інформацію, автором якої він є, він стає автором вишивки. А якщо копіювати вишивку, то це вже не має значення, чи це автомат копіює, чи це ручна робота. Вишивальник той, хто сам вкладає зміст в ці узори. Автоматичне копіювання, вибачте, це не є щось погане.
Н.Г.: Це треба бути озброєним такими знаннями!
В.П.: Треба оволодівати тими знаннями, треба попрацювати над собою. Якщо я вишивку роблю, я ж не просто на продаж її роблю. Вишивка робилась індивідуально для кожного, а якщо на продаж, то це щось загальне таке, певним святам присвячене. А так у кожній вишивці є ім’я зафіксоване, побажання, молитва. Я її закодую так, що там є сила.
Н.Г.: Та ще й вручну, то це плюс енергетика.
В.П.: Ну звичайно, цього ніхто не заперечить. Індивідуальна вишивка, скажімо, в 10 раз, чи на порядок сильніша ніж копія. Але якщо ця інформація машинкою зроблена, то вона нікуди не дівається., вона зливається з тою людиною, якої вона стосується. Ми живемо, чи можна так сказати, купаємося в морі інформації. Як тільки ви зробили знак-символ, він вже звучить, передається туди, куди він адресований, щоб відповідь отримати.
Тепер щодо використання Лєніним свастики на грошах. Нацизм і комунізм – одного поля ягоди. Вони хотіли скористатися тим, що вони знали, що у людей колосальна повага і боязнь Бога Отця і така послушність. Вони цим символом хотіли сказати: ми підтримуємо і захищаємо ці символи. Це щоб схилити віруючих до себе, що вони такі дуже праведні. Обіцяли золоті гори і захистити всіх знедолених, як намісники бога, які мають відновити справедливість і взяли цю місію на себе. І їм це вдалося.
Н.Г.: Це був такий посил до віруючих і в 1918 році їх було набагато більше ніж у 1930 році, так?
В.П.: За Лєніним стояли сили, які більше розуміли і знали цю символіку.
Н.Г.: Скільки людей, які володіли тими знаннями, було знищено!
В.П.: Коли так звані «більшовики» зрозуміли, що досягли свого, вони змінили вектор, але відповідати за сказане треба, то ж перед ким відповідати? Перед тими, хто скаже: ви говорили одне, а робите інше! Тому почалося тотальне знищення тих, що знали і яких просто використали.
Н.Г.: Дякую, Володимире Петровичу. Ще є телефонний дзвінок. Добридень.
Слухач 5: Доброго дня. Тетяна, Київ. Скажіть, будь ласка, чи є у Вас видання про розшифрування вишивки художньої і не тільки художньої, а й знаків в українській символіці і які Ви можете назвати? І скажіть, будь ласка, до яких джерел Ви зверталися при вивченні тих знаків? Чи відомо Вам праці такого дослідника нашої старовини як Сергій Плачинда? Дякую.
Н.Г.: Спасибі за Ваше питання.
В.П.: Так, я Вам дякую. Сергій Плачинда – він молодець. Він зібрав всі знання, інформацію, яка ще залишилась в пам’яті людей, і вона чекає свого розкодування. Він просто її зібрав. Спроби якось вивести з цього систему залишились тільки спробами. Ми повинні зрозуміти будову Світу, зрозуміти будову інформаційної системи і тоді, як на ялинку, розвішати всі знання. А це не просто знання. Скажімо, якщо є букви і їх певне сполучення дає певну інформацію і певне розуміння, і це має певну силу, необхідно зрозуміти чому було саме так сполучено, що цим хотіли досягнути чи чого досягли. І це ще має бути пророблена велика праця. Сергій Плачинда зберіг для нас інформацію і нею треба займатися і працювати над цією справою. Чи є ще така праця? Маса зібраної є інформації і багато спроб, догадок щоби це мало означати – хрестики, квадратики, ромбики. Бачили, що вони всюди фігурують, наче букви, і приписують їм значення: оце на добро, оце на долю, а оце на щастя – чого би нам так не сказати? – бо це добрі символи. Якщо є добро, то, наприклад, чи їсти борщ з хлібом, чи хліб з борщем, все одно воно буде на добро. Чи є ще такі дослідження символіки? Крім збірок, таких досліджень, нажаль, немає. Мушу сказати, хоч не хочу хвалитися, що я зібрав і дав тлумачення і своє розуміння символіки, і спробував відновити ту систему інформаційну, яка породила оці символи.
Символи можна порівняти з певною цивілізацією, яка живе сама по собі, а ми ще її не знаємо. Але якщо підключитися до неї, то вони відкриють перед нами свої таємниці. В мене є сайт «pysanka-vyshyvka.in.ua», де я це все виклав.
Н.Г.: І є Ваша праця «Текстова вишивка». Я не знаю де її можна придбати. Таке видання вже кілька років існує, напевно вже розмели?
В.П.: Ні, є. Людей, які бажають про це дізнатися, небагато.
Н.Г.: З того що Ви сказали виходить, що поганих символів в українську вишивку не заносили, все на добро.
В.П.: Немає. Дивіться, ну скажімо, що таке зло? Слово складається з трьох букв: «З», «Л», «О», а ми собі розуміємо – це там, де немає любові, там де немає світла…
Н.Г.: Там де немає Бога.
В.П.: Це одне і теж. Бог створив усе. Ми тоді розуміємо – якщо є закон любові Бога, то це є світло, це є те, що може допомогти і нас врятувати, і допомогти владнати наші стосунки. А чистий закон, це як от перейшов дорогу в недозволеному місці, збила машина, вибач – сам винен. А може постовий тебе перестріти і попередити: не порушуй, будь ласка, правила, а можуть за порушення закону посадити в тюрму, чи оштрафувати, а можуть просто сказати: ну будь розумний, ти ж можеш втратити життя. Це ставлення до того як підійти до порушення, а порушення стається від недосконалості, бо йде боротьба між світлим і темним. Ми хочемо більше світла, але світло або є, або слабшає, або його немає. І йде боротьба за те світло.
Н.Г.: Ця боротьба була завжди, поки існує світ. Ще є два дзвінки, слухаємо.
Слухач 6: Добридень. Дякую за гостя. Володимире Петровичу, ясно, що навантаження і силу має символіка. Мене цікавить давно: перше – де можна інформацію отримати, з якої літератури, а друге запитання – на доларі американському є символ Всевидячого Ока, хто його придумав і яке його призначення? Дякую.
В.П.: Давайте так, я тільки що говорив, що повну інформацію Ви можете отримати на сайті «pysanka-vyshyvka.in.ua» а також в Інтернеті. Якщо Ви наберете в пошуку «Текстова вишивка», Володимир Підгірняк, або наберете «Бродівська писанка» – це теж мої твори, і там можете з Інтернету скачати цю інформацію. А можете придбати мої книги на книжковому ринку «Петрівка» в Києві, або до мене звернутися – у мене ще є ці книги. Також в мене на сайті є посилання на людей, які для мене є авторитетом і в яких я черпав інформацію.
Н.Г.: На доларі Всевидяче Око…
В.П.: Якщо ми візьмемо нашу давню символіку, то в нас про Око теж мова йде. Це є один з найдревніших символів. Що він означає? В трактовці наших предків, я не буду говорити про американців, але розумію що вони, напевно, це знають, був час, коли був інший світ. Той світ з певних причин загинув, кажуть через повстання ангелів, які були повержені, і після цього Бог створив Новий Світ. Був проміжок часу, коли не стало Старого Світу і ще не було Нового Світу. А що було? Було Боже Око. Тобто, в цей проміжок був Бог, який змінився без Того Світу, бо створивши його, Він мав сенс як Бог в ньому перебувати. Але сам він як Сутність щось зробити, щось змінити не може, бо порушиться його рівновага. І коли загинув Старий Світ постала Сутність – це є Суть, Істина, це є Боже Око. І Воно вирішило створити дещо Інший Світ – убезпечений, бо тому Старому Світу Бог дав все, щоб він був на рівні з Богом. Зараз Новий Світ, умовно кажучи, в яйці – знищити його чи порушити не вдасться нікому і нічому. Але ми не раби – ми теж маємо право вибору, але межа існує.
Н.Г.: А чому на грошах Всевидяче Око і що це дає?
В.П.: Що таке гроші? Економісти би краще розказали. Скажу від себе так: я зробив товар і символом праці і товару є грошовий еквівалент.
Н.Г.: Це те що ти зробив, вклав свою енергетику.
В.П.: Але ті хто мали гроші вирішили робити гроші як товар..
Н.Г.: А як воно працює?
В.П.: Гроші роблять гроші. Створено свій грошовий світ.
Н.Г.: Ті що роблять дизайн грошей мусять добре думати, що вони закладають.
В.П.: Якщо виникла ідея з грошей робити гроші, то вибрали покровителем символ, який відображав проміжок часу, коли між Старим і Новим світами нічого не було. Але було Боже Око – Всевидяче. Ідея була втому, щоб не виробляючи товар, бути під опікою Всевидячого Ока.
Н.Г.: І написали так: ми віримо в Бога.
В.П.: Вони вірили в те, що дане на збереження під опіку божу має повернутися. І слідкували за тими грошима. Це є певна процедура жнив. Випустили папірці, про кредитували, а далі стоп – роблять кризу. За кредитні гроші люди збудували будинки, заводи, словом, створили матеріальні цінності, далі збирається урожай. Різко вилучаються гроші, які частково матеріалізувалися. Люди вже не мають змоги діставати грошей, щоб повертати борги, і в результаті створені матеріальні цінності переходять в інші руки, руки тих хто заправляє коштами через банки. А далі знову запускається ця гойдалка. Це теж праця, але від неї страдають не тільки окремі люди, фірми, але й цілі держави, позбуваючись майна.
Н.Г.: Зрозуміло, Володимире Петровичу. Ще є запитання.
Слухач 7: Скажіть будь ласка, свастика буває ліва і права, залежно куди повернутий гачок. Гітлер спочатку мав праву свастику, а потім поміняв на ліву. А як в нашій традиції – ліва свастика, права, чи обидві трапляються?
Н.Г.: Спасибі.
В.П.: Дякую за питання. В нас є дві свастики – сварги – ліва і права. Ліва сварга означає цифру два. Права сварга означає звук, саме як символ. Можна зображати символи цифрами, наприклад, клинопис, як цифрова абетка. Чим характерний наш прийом запису інформації – ми пишемо символ на чотири сторони. Якщо цифру «2», як гачок повернутий наліво, записати на чотири сторони, отримаємо ліву сваргу, яка означає цифру «2». Так само, якщо гачок повернуто направо і записано на чотири сторони, матимемо образний знак звуку. Цифра «2» означає народження звуку, коли з’явилось першослово «ДА», з якого потім з’яволось слово «ДАБОГ». Обі сварги означають одне і те ж саме, але двійка поширилась далі як звичайна цифра «два», а права сварга стала символом зародження Світу зі звуку- знаком Сварога.
Н.Г.: Зрозуміло, дякую. Ще є запитання.
Слухач 8: Добрий день, панове. Василь, Фастівщина, селище Борова. Ви знаєте звідки пішла п’ятикутна зірка при вище упом’нутому дияволі Володимирові Лєніні.? Чи знаєте Ви звідки пішла шестикутна зірка? – вона зараз над нами панує. Але й нашій новій поліції присвоїли на кашкетах, на кокарді восьмикутну зірку. Ви не боїтесь, що ці знаки Сіону за пропозицією Марії Порошенко скоро ввійдуть в нашу вишивку? Дякую.
Н.Г.: Спасибі за Ваше запитання.
В.П.: Дуже гарне запитання. Я повинен Вам сказати, що якщо народжується щось, навіть людина, то коли вона нормальна, то має голову, руки, ноги, тіло. Так само все, що народжується, має певні ознаки, певні особливості, обриси. І коли б ми хотіли закодувати словами ці обриси, маємо пам’ятати, що звуки наші розташовані в просторі, де кожен звук має своє місце. Якщо зробити зріз по них, то ми отримаємо образ церкви. От наша гуцульська церква має образ по зрізу звуків, як вони розташовані в просторі і з’єднані умовними лініями. Коли зароджувався Світ, була певна послідовність зародження звуків цього Світу. Якщо їх на кожному етапі з’єднувати умовними лініями, то виходять зірки. Першим етапом зародження Світу є трикутник – народилось першослово «ДАЬ» з Бога Отця і трикутник є символ божий. Коли ми говоримо про п’ятикутник – це є наступний етап розвитку Світу, який не зупинявся і народилось слово «ГОДАЬ» – п’ятикутник, з тим що в кінці слова, після «А», стоїть м’який знак, який не вимовляється. І це є наші символи. Щось Гітлер взяв, а щось Лєнін взяв. А тепер про шестикутну зірку – це символ слова «ДАЬБОГ». Хто завгодно може собі привласнювати символи і казати: це наш символ, бо ми вклали в нього свій зміст. То що, ми маємо зрікатися своїх символів? Ще не так давно колядники в Україні ходили з шестикутними зірками. Це є наш, ще козацький символ. Ми повинні розуміти, що є просторове розташування букв. В світлі сьогоднішньої релігії говориться, що Дажбог – це щось язичницьке, а шестикутна зірка – це щось сіонське. А хто такі язичники? Це ті, хто любить рідну мову і службу божу править рідною мовою. Це імперії вимагали, щоб всі говорили їхньою мовою і принижували рідну, обзиваючи патріотизм язичництвом. Але основа віри від мови не міняється. Ми все життя правили своєю мовою і сьогодні своєю правимо, отже ми є язичники.
Н.Г.: А восьмикутна зірка?
В.П.: Восьмикутна зірка – це символ Матері Божої, яка присутня у всіх древніх релігіях. Це є спосіб народження цього Світу і його прообразом є Божа родина, як це собі уявляли люди. А що означає 8-кутна зірка – це слово «ГАСПОДЬ БОГ», де букви «О» і «Г» повторюються. Коли хтось вкладає в символ своє значення, ми не повинні зрікатися цього символу. Україна і Русь: що, ми повинні від того, що північні сусіди називають себе «русскіє», зректися слова «Русь»? Але в нас тече річка Рось і звідти походить слово «Русь», і тут живуть русичі, така моя думка. А в Московії тече річка Москва, то там живуть москалі і нікуди від цього не дінешся, бо так колись назви жителів прив’язувались до назв річок.
Н.Г.: Телефонні дзвінки відвели сьогодні нашу розмову від календаря в бік символів. Напевно, це найбільше цікавить нашу аудиторію. Ще є одне запитання, бо спливає час нашої програми. Добрий день.
Слухач 9: Добрий день. Це Ніна, Київ. Я хотіла запитати у Володимира Петровича стосовно його книжки. Коли я перший раз почула про нього, це мабуть було рік назад по радіо «Культура», я була у всіх книгарнях, на Петрівці – книжку я не змогла закупити, а я дуже хотіла би її придбати, якщо Ви підкажете де можна її купити. Дякую.
В.П.: Я Вам можу її подарувати.
Н.Г.: Залишіть, будь ласка, режисеру Ользі Бєляєвій свій телефон. Я так думаю, Володимире Петровичу, треба ще один наклад випускати, хоча це складно зараз в Україні видати книжку свою.
В.П.: Ця книжка є в мене на сайті. Я її сфотографував, то можна її через Інтернет знайти. Але, звичайно, в руках потримати книжку, а хто розуміє що таке друк, то порівняно з переглядом на комп’ютері трошки інакше засвоюється інформація. Книжка надихає. Ви відкриваєте в собі дорогу в світ через книжку. Це є особливістю книжки, що вона є воротами в чарівний світ.
Н.Г.: Напевно людство повернеться до того, що книжку треба тримати в руках. Як Ви сказали, інформація може бути та сама, але енергетика буде інша. Володимире Петровичу, Ви носій унікальних знань. Ви сьогодні якийсь маленький відсоток охопили, тому ще можна запрошувати Вас на радіо «Культура» – приходьте до нас ще. І на фінал програми «Прості істини» від Володимира Підгірняка, і в зв’зку з календарями, і з початком нового року, скажіть нам щось хороше і обнадійливе.
В.П.: Я прошу всіх підтримати Майдан і всі думки направити на те, щоб Україна була такою, як хотіли там люди.
Н.Г.: Спасибі Вам, Володимире Петровичу. До нових зустрічей!

Поділитися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Be the first to comment on "“Прості істини”: конспект радіопередачі від 18.01.2016 р."

Leave a comment

Your email address will not be published.


*