Завантажте собі програму “Рушник” –
створюйте власні унікальні малюнки вишивок!
 

Радіопередача Наталі Грабченко про писанку від 10.04.2017 р.

Щиро вітаємо всіх налаштованих на хвилю радіо «Культура». Це програма «Прості істини». Для вас сьогодні працюють режисер ефіру Олена Харченко і ведуча Наталя Грабченко.

«Прості істини» це розмова про життя і творчість особистостей і події, які визначають культурно-мистецьке життя України, про життєві філософії і прості істини сформульовані видатними, відомими і творчими, яскравими і знаними людьми нашого часу. І сьогодні наші прості істини будуть про знання українських традицій і, зокрема, будемо говорити про традиції, які пов’язані з нашим святом християнським Великоднем, про те, що таке писанка, що означає кожен візерунок на ній, кожен колір, а це тексти, виявляється. Найбільше про це знає наш сьогоднішній гість  Володимир Петрович Підгірняк – архітектор, директор проектно-будівельної фірми, лауреат державної премії в галузі архітектури і член національної спілки архітекторів України. Він народився у місті Броди, що на Львівщині. Закінчив архітектурний факультет Львівського політехнічного інституту, але все своє життя присвятив дослідженню української писанки та вишивки. Він не вперше в нашому ефірі і завжди дуже просять запросити його ще і ще, щоб поговорити про те, що він дізнався завдяки своїм унікальним пошукам і дослідженням. І сьогодні найбільше будемо говорити, звичайно ж, про писанку. Якщо маєте свої власні запитання, будь ласка, телефонуйте 239-62-95, код Києва 044. А ще слід зауважити, що Володимир Петрович автор багатьох праць на цю тему і, зокрема, такими є праця «Текстова вишивка» і є «Бродівська писанка». Про це ми будемо говорити, тож телефонуйте і беріть участь у нашій розмові.

Наталя Грабченко (Н.Г.): Володимире Петровичу, доброго дня, дуже рада Вас вітати!

Володимир Петрович (В.П.): Добрий день!

Н.Г.: Володимире Петровичу, а от для Вас особисто Великдень, і для Вашої родини Великдень, що означає це свято? З якими думками і почуттями Ви його зустрічаєте? Про що думається, що відчувається в цей час?

В.П.: Паска нам дарує чисті думки, лагідні серця і тиху радість душі. І я думаю, що ця Паска, цей Великодній день якось дає почуття єдності людей і неба, і надію.

Н.Г.: І надію.

В.П.: І надію теж.

Н.Г.: Тому що дуже важливий посил цей, що смертю смерть подолавши, народжується нове життя і дає нам надію. І Спаситель воскрес, і є надія всього людства.

В.П.: Так. І от зараз весна, і ми розуміємо, що все пробуджується, приходить тепло і вступають в силу закони, які пробуджують свідомість, розум, працю людей, які мусять старатися підтримати те що Богом закладено – відродження природи, воскресіння в людей надії на краще майбутнє.

Н.Г.: Так, Володимире Петровичу. Одним із символів свята Паски  є писанка, але хочу розпочати з дуже простого запитання. Дивіться, є крашанка – це яйце пофарбоване в якийсь колір, і є велике розмаїття кольорів, які можна ділити по гамах, і можна зауважити, що зараз є ультра сучасні фарби, і там різні флуоресцентні варіанти яскраві, що мені здається трохи за сміливо, може Ви маєте іншу думку, і є писанка, на якій нанесено візерунок. І я знаю від Вас, що це є текст і до нього треба ставитись дуже уважно і серйозно. А ще є такий вид жанру як мальованка, коли дерев’яне яйце розфарбовується. Вперше я таке побачила, до речі, це пов’язано з Петриківським розписом, в Оксани Пікуш, яка подарувала мені мальованку зроблену власноруч – на зеленому тлі дуже гарна червона квітка. Напевно вона знала що вона малювала набагато краще ніж я, що отримала цей подарунок. От подивіться, три варіанти – чим вони відрізняються і чому є крашанка, писанка і така мальованка?

В.П.: Бачите, багато було пов’язано з певними давніми традиціями. От, скажімо, писанка – це щось священне, а крашанка вона, якби, більше світська, для забави. Коли діти карбуляли крашанки і спускали їх з гірки – чия розіб’є іншу від зіткнення, в того забирали її.

Н.Г.: Або один одного так кулачками стукали!

В.П.: Так, навіть старі жінки стукалися крашанками – хто довше буде жити. Але вони мали теж Великодній зміст і кожна крашанка мала своє важливе значення. І повна гама кольорів містить певний смисл. Там передбачається і духовне – от блакитний колір означає Духа, жовтий – це Агнець, або як ми тепер кажемо – Святий, Світлий, помаранчевий – це як Мудрість, а синій колір – це як Розум. А крім того вони ж означають: блакитний колір – вологу, жовтий – світло, помаранчевий – тепло, а синій – воду, дощ. Одне в друге переходить і ми те все, якби, до себе закликаємо в гості, щоби це з нами було і з нами святкувало для поєднання людей і неба. На писанках ми пишемо побажання як собі так і своїм близьким. Крашанка, я вже казав, вона більше проста, але вона означає, що ми ніби випускаємо на свободу світло, вологу, тепло і дощ. Це, по любому, все одно є святодійство, як і освячення і поїдання цих крашанок. А щодо мальованок – от ми кажемо «писанка» – чому? – бо письмо писали, а мальованка чому? – бо письмо малювали. Це ті самі тексти, але це Петриківське письмо. Ми кажемо «Бродівська писанка» і розкодовуємо її нашими буквами. А ті самі букви накладалися на квіти по певній системі – в прожилках, завершеннях самих пелюстків, кількість пелюстків відповідала кількості букв у слові. Це було те саме письмо, теж зашифроване. Вже десь пізніше лише квіти в пам’яті залишилися, бо хтось не побачив букв, бо не був посвячений, а дуже хотілося намалювати, ну то кажемо що так сталося. Але відродити це елементарно просто, бо зараз увага вся прикута до декору, до дизайну і люди намагаються десь в такому дусі працювати. Це є той  шлях, який дасть вихід колосальної енергії і який ще в нас не розкритий. Взяти розписи церков – це теж тексти, а в яких чудернацьких квітах це виходить. Це треба просто знати спосіб і вони були відомі ці способи – як же ж ту букву одну до одної прикласти – чи симетрично, чи асиметрично, а чи на два боки. От писанка писалася на чотири боки – на чотири сторони світу текст записували, а в мальованці текст записувався якби симетрично, або симетрично-асиметрично, тобто, букви йшли по колу. В різних формах писали слово, потім його дублювали в зворотному порядку. Тому і виходила така якби симетрія. Всі старовинні церкви розписані таким письмом. З нього вийшло вже «строге» письмо – «узори», або візерунки, як ми називаємо. В цьому плані ідеально розписана Софія Київська, там кожен візерунок –  то тексти. Вони накладені, чи написані на чотири сторони у вигляді таких орнаментів. І виходить що ми це призабули і маємо до цього повернутися. Це є наше поле діяльності і та перспектива, яка перед нами розкривається. Багато цікавого в цьому напрямку ми можемо зробити.

Н.Г.: Наскільки вам цікавіше, ніж звичайній людині, приходити в Софію. Ви приходите і бачите що там написано і можете то прочитати.

В.П.:  Так, я читаю. У мене є сторінка у фейсбуці, а також маю свій сайт, і те що я читаю, ці розшифровки, я там викладаю.

Н,Г.: Кому цікаво може прочитати. Сайт ваш називається «Писанка(тире)вишивка(крапка)ін(крапка)юей»  (www.pysanka-vyshyvka.in.ua).

Там Володимир Петрович Підгірняк викладає свої дослідження і можна до цього доторкнутися. А от існує багато повір’їв що, власне, означає писанка в історії України, у формуванні нашої свідомості, наших традицій. Власне, що би Ви з цього приводу хотіли б сказати найголовніше, тому що під час нашої програми всі Ваші дослідження не можуть бути представлені?

В.П.: Бачите, в народі залишились певні казкові спогади про писанку і це сягає дуже давніх часів.

Н.Г.: Дохристиянських.

В.П.: Так, хоча це відносно мало в часі. Знаходили трипільські писанки і ще і далі в часі. Тисяч і тисяч років назад люди цим займалися.

Н.Г.: Але завжди це було яйце, на якому писали.

В.П: А чому яйце? Перш за все, скажімо, от приходить весна, яйце також символізує зерно, яке ми збираємося посадити.

Н.Г.: З чого починається життя наступне.

В.П.: Так. І от цей процес відродження з зерна майбутнього урожаю, в якому ми допомагаємо собі і небесам, тій енергії, яка на це працює, щоб в такому напрямку розвиватися, і, більше того, ми показуємо свою мудрість і знання як це робиться. Є певні символи, які крок за кроком описують цей процес. Ми кинули зерно і чекаємо коли воно проклюнеться. Тоді треба буде за ним доглядати, а як відбувається сам процес пробудження до життя цього зернятка? І цей процес є зафіксований в багатьох символах. Це основне – ми ці символи переносимо на яйце, щоб ми не забували і допомагали енергетично своїй землі запустити процес відродження цього зерна, щоб воно прокинулося і дало бажаний урожай. Але по цьому принципу ідеї наші, мрії наші теж реалізовуються. Це такий унікальний, універсальний механізм: як запустити в життя ідеї, бажання, якщо ти знаєш цей механізм.

Н.Г.: Як енергетичні канали якісь відкриваємо.

В.П.: Так, і ми всі пов’язані – і та зернина, і ми всі пов’язані такою мережею між собою, де немає ні швидкості, ні відстані – це моментальна реакція на все як ми хочемо щось зробити.  А весною ми бажаємо чого? – щоб був добрий урожай, а для цього треба щоб для бджіл було добре поліття, бо одне з другим зв’язане. А для цього мир на землі потрібен, ну і кожен собі знає що кожному потрібно, що попросити в неба. А головне – запросити небо в гості, бо знаємо що в гості з пустими руками не ходять. І небо завжди на наше запрошення відгукнеться. Але це запрошення – це є та писанка, через яку ми якби запрошуємо небеса до себе. А в народі це виражається певними повір’ями, от як мені попався запис Петра Федитника з Львівської області, з краю, який мені ближчий до серця. Він там теж посилається на дослідження Килимника, що ще в дохристиянські часи саме яйце було емблемою Сонця – Весни: воскресає природа з приходом Весни. Ну, є ще своя міфологія записана, що це є шанування прародителя Світу Бога Рода, який має здатність перевтілюватись у Сокола, а Сокіл має здатність знести Яйце, з якого народжується Всесвіт. І ще є така легенда, що якось прийшла скоро зима, птахи не встигли вилетіти у Вирій, люди їх зігріли в своїх домівках і потім  відпустили, коли був слушний час, а птахи весною вернулися і знесли дивні такі яєчка, такі як писанки.

Н.Г.: Ну, такого бути не могло, але то гарна легенда і щось в тому є – як подяка. Знову ж виділилась якась енергія і додана мудрість: ми врятували життя і життя продовжується, і скоро нове розпочнеться. І в тому щось є.

В.П.: Тому яйця треба розписувати. Цим ми  повинні підтримувати природу, ту енергію, яку нам посилає Бог, і бути весь час з ним в контакті і творити доброту і вона до нас повернеться як нагорода.

Н.Г.: Ви сказали, що видали працю, яка  називається «Бродівська писанка», яка має ще одну назву: «Сутність стародавніх звичаїв». А от Ваші дослідження, які лягли в основу цієї праці «Бродівська писанка» і те що Ви дослідили – це притаманне Вашому краю, Бродам, Львівщині, чи, власне, стилістика і смисли викладені в цьому досліджені, що Ви виявили, вони характерні для різних регіонів України? Чи в різних регіонах України своя символіка і свої, іноді відмінні, традиції розпису писанок?

В.П.: Ні, Ви розумієте, таке враження, що всі наші пращури ходили до одної школи.

Н.Г.: Правда?

В.П.: Правда, але коли вони фіксують свої імена, які по-своєму називаються, назви міста, села то в цьому є відмінність, бо немає одної назви, яка всюди повторюється, хіба що такі слова як «Бог» та його імена, тобто є спільні елементи, а є відмінні елементи, характерні для кожного регіону. Я вже говорив, що є кілька видів, способів кодування. Це теж мало значення. В Карпатах, на Львівщині більше кодують по принципу такому, що всі звуки мають просторове розташування і це є певна така сітка енергетична, яка має свій модуль і таким модулем є Карпатська церква, храм цей, де зафіксовано просторове розташування звуків. Кожна точка має певне зафіксоване положення. Візьмемо Квадрат, дуже популярний в нас символ. Він має чотири вершини, чотири точки. Слово, яке вони фіксують – «ДАГО», де «Д» – Дух, «А» – Агнець, Святий, «Г» – це є Мудрість, а «О» – Розум. От, якраз це є найменший модуль з якого може початися відродження. Його ще Колом зображали, але розуміли, що фактично це як  квадрат, де фіксувалась кожна точка  ще іншими шляхами. Як правило, в квадрат вписували хрест, тобто, ділили цей квадрат на чотири квадратики. Або малювали квадрат, а в центрі крапочку, чи міточку ставили – це ніби ми зернятко посадили і воно знаходиться в просторі: одне зернятко, а навколо нього кусочок землі, а біля нього знов квадрат з міткою, а далі знов квадрат. Але виділяємо цей квадрат де на це зернятко починають діяти сили, щоб пробудити це зернятко. Це так: ми посадили зернятко і чекаємо Благовіщення, щоб Бог освятив землю , а це запускає механізм впливу певних сил цих на те зернятко, яке спить і яке треба розбудити. І от, один кут квадрата, якщо його розглядати то верхній лівий, означає Духа, який фіксується буквою «Д», яка має блакитний колір, а він фізично як впливає? – Вологою, через Вологу. Він впливає особливим способом: якщо по квадрату взяти, то напрямок руху енергії скерований на сусідній, верхній правий кут, який означає Агнець, або Святий.

Н.Г.:  Це якщо йти по годинниковому колу – зліва на право.

В.П.: Все йде по годинниковому колу. В центрі квадрата знаходиться  буква «Р» – Род. Вона подвійна буква «Р,Р», в ній закладено чоловіче і жіноче начало і вона білого кольору. Її ще позначають білим з такими сірими крапками – цятками, які бувають на яйцях, які вважаються священними коли мають два жовтки. Ідеальним є яйце з двома жовтками, як символ двох осередків, з яких буде народжуватись майбутнє праведне життя. І от іде такий вплив сили вологи, що йде від букви «Д» та енергії світла від букви «А»  на букви «Р,Р», як ніби Дух Святий впливає вологою і світлом на Рода і пробуджують в ньому Свідомість і Знання. Далі рухаємося – вже від цього Світла, що йде від букви «А», сила, що отримала енергію, рухається  в сторону букви «Г», яка означає Грань, Тепло. Ви уявіть собі процес, коли ми розпалюємо вогонь від світла сонця, так діти бавляться збільшуваним склом: наставили цятку світла на гілочку чи мох, а чи папір, і запалили, і з’явився жар, грань – це символ пробудження Мудрості через вплив Свідомості і Знання. Мудрість – це певна програма, яка закладена в зернині, програма включення мудрості. Вона реагує на тепло, на світло (знання) і на вологу (свідомість). І останнє чого зернині бракує – це вода. Ідучи далі по колу ми доходимо до букви «О», яка символізує дощ, що з неба сходить (воду), а також Розум, щоб реагувати в майбутньому на навколишній світ. І ось ці чотири чинники пробуджують це зерня, а воно не просто пробуджується – воно моментально встановлює зв’язок з усіма чотирма кутами квадрата – наступає зворотна реакція. Після того як зерно дало зворотну відповідь, включається програма росту – зерно знає як йому рости, що йому треба робити – це все закладено. Воно було в сплячому стані, а ці чотири символи його розбудили. І коли ми займаємося писанкою, ми розбуджуємо до життя Воскресіння нове.

Н.Г.: І от Ви вже підказали нашим хазяйкам – господиням, які будуть писати писанки, з чого їм розпочинати, бо я так розумію – це є один з найважливіших символів. І як Ви казали, що наші прадавні родичі ходили в одну школу, то ця символіка зустрічається дуже часто.

В.П.: Так, це сенс усього. І коли, навіть, печуть пасочки, то їх відповідно прикрашають: хтось розставляє такі шишечки в тому порядку – посередині і по кутах умовного квадрата, а ще доповнюють таким поняттям як ромб, який разом з вписаним квадратом означає слова «Гасподь Бог», які прив’язують нас до конкретної землі, до конкретного простору. Чотири кути квадрата позволяють нам входити, як би так сказати, в лабораторію Бога на рівні ідеї. Це ще не матеріалізація, це як те зернятко, яке треба пробудити. Тому часто ще покривають паски, як, наприклад, моя мама – це на Бродівщині, такими взаємо перпендикулярними смужками, які розбивають верх паски на квадратики.

Н.Г.: Це білою глазур’ю?

В.П.: Ні, це такі вироби з тіста. А ще ж маю сваху зі Стрийщини, а вона сварги робить і сваргами прикрашає паски. Сварга – це є енергія, яка посилається через силу. Є лівостороння і правостороння. Лівостороння – це вплив усіх компонентів на зернятко, а правостороння – це відгук зернятка.

Н.Г.: Сварга – опишіть, будь ласка, як це виглядає. Як «С», чи яка літера?

В.П.: Ну, дивіться, візьмемо квадрат і почнімо з кута букви «Д» рухатися в бік букви «А».  Квадрат цей вже розбитий на чотири квадратики вписаним хрестом. Доходимо до рамена хреста і повертаємо до «Р» – центру квадрата і вписаного хреста. І от такий шлях як «гачок» виходить, чи як півдуга. Буква «А» діє так само – вона діє як сила в сторону букви «Г», доходить до рамена хреста і повертає теж до «Р». І так кожен кут квадрата впливає на «Р» – центр квадрата. Є така казка: приходили феї на день народження дівчинки, всіх їх запросили, а одну фею не запросили і сталася біда – дівчинка заснула непробудним сном. Так і для зернятка – варто не з’явитися хоч одному компоненту і пробудження не відбудеться.

Н.Г.: Отак важливо знати кожен нюанс, кожен компонент тої мудрості величезної.

В.П.: Ця мудрість здобувалася тисячоліттями.

Н.Г.: А я перепрошую. У Львові археологи знайшли писанку зроблену 500 років тому. Недавно, днями ця новина обійшла весь інтернет. Виходить, 500 років це дитячий вік для писанки?

В.П.: Так, відомі трипільські писанки.

Н.Г.: Ви бачили як вона розписана? – просто дуже. А Ви можете сказати що на ній написано?

В.П.: Ну, я не бачив добре.

Н.Г.: Так, її в руках тримали.

В.П.: Щоб розкодувати писанку треба провести серйозні дослідження, щоб зрозуміти який зміст людина закладала в цю писанку. Писанки писалися в нас цілий рік, а не тільки до Паски чи Воскресіння. Писали до Різдва, писали на всі випадки життя – чи треба збудувати хату, чи треба щось зробити таке от, що залежить від твого вибору. От навіть хлопці і дівчата, які хотіли одружитися чи вийти заміж, один з одним обмінювалися писанками.

Н.Г.: І все туди закладали – що ти хочеш щоб було, щоби відбувалося. Вивільнення оцих енергій, які нам допоможуть зробити те, про що ми мріємо, чого ми прагнемо найбільше.

В.П.: Нам ця мудрість передається з покоління в покоління і, навіть, копіюючи її, але маючи хороші наміри, ми цей механізм включаємо.

Н.Г.: Володимире Петровичу, та це треба дітям в школі викладати, от наряду з письмом, коли палочки починають  в школі писати. От треба, напевно, це теж викладати як важливу інформацію, це енергетично дуже важливі речі, свідомі речі, оце робить людину людиною, оцього націоналіста, про якого ми говорили, в найкращому розумінні цього слова, який розуміє, знає свої традиції, знає дух своєї землі, свого роду, що тут відбувалося і в щасті, і в горі. І ми тоді зрозуміємо куди ми рухаємося і що нам робити – оце важливо.

В.П.: Важливо робити це свідомо.

Н.Г.: Вам треба  якось свої знання поширювати через підручник.

В.П.: Ну, завдяки Вам ми це робимо.

Н.Г.: І це треба запроваджувати дійсно, бо я коли з Вами спілкуюся, я себе таким невігласом почуваю і страшенно хочеться про все це дізнатися і розумієш що треба починати це якомога раніше і ради цього наше життя можна покласти. Дуже важлива праця.

ВП.: Знаєте, зараз часто кажуть – от Китай так сильно піднявся вверх, давай будемо вчити китайську мову, ієрогліфи загадкові. Але це наші люди навчали писати писанки і створили це ієрогліфічне письмо, бо ми можемо розкласти його на наші букви і сказати що там написано, що це не просто риски – лінії туди – сюди, це є ті самі букви, тільки з накладкою однієї букви на другу, так щоби кожна виглядала і її було видно прочитати. А в письмі писанки ми цей прийом повторюємо на чотири сторони. Але найголовніше одну пелюстку скласти. Знаючи цей спосіб,  ми можемо японські, китайські ієрогліфи читати. Приклади прочитання я на своєму сайті приводив.

Н.Г.: І ми їх будемо читати?

В.П.: Так, їх можна прочитати елементарно. Звідки це в нас? Просто, коли я вже набрав цей буквар писанки і мені почали читатися ієрогліфи, я задумався – як же ж так? Казали що китайська грамота така складна, а в нас письмо писанки ще складніше, бо ми на чотири сторони повертаємо, закручуємо текст, а в них тільки на одну.

Н.Г.: От на скільки ми розумніші! Анекдот гуляв по Інтернету, що балалайка має три струни, а бандура має 64  струни – у вас ще є якісь питання? Це про українців. А, власне, на давній писанці, Володимире Петровичу, як писався і кодувався текст?

В.П.: От бачите, це має принципове значення: коли знаєш текст, його можна писати як завгодно і кодувати як завгодно. От, є молитва і її не можна змінити – або так, або ніяк. А чого ми так стверджуємо? Бо ця молитва вже звучала багато раз і була дана відповідь на цю молитву, Небом дана. Якщо я її ще раз повторюю, то я вже отримав зразу готову відповідь. Смисл молитви вже повтореної не міняється, бо є вже готова відповідь на неї і я долучаюсь до цієї відповіді. Тому і писанки є традиційні де, як кажуть, як в молитві – слова не міняють. В писанці традиційній стараються дотримуватись тих канонів, бо розуміли що на них писали. От чим характерна вона? Якщо взяти по висоті писанку – вгорі гострий, внизу тупий кінець – її ділили на три частини по горизонталі: верх, середина і низ. Середню частину ділили на шість сегментів по вертикалі. Верхню частину писанки можна окреслити олівцем за допомогою чарчини, чи скляночки, щоб нанести собі такий орієнтир, бо коли потім розписуємо легше дотримуватись порядку. Так на верхній частині, на гострому кінці малювали шістнадцяти – променеву зірку. В нас тепер така зірка, слава богу, увійшла в герб Хмельницької області. А чому 16-ти променеву зірку? Бо кожен промінчик має початок і кінець, і як помножити шістнадцять на два ми отримаємо цифру тридцять два – це стільки букв – звуків має наш буквар. Це є наш код входження  в енергетичну систему Космосу. Через цей код заходить Україна туди. І там же ж в тій верхній частині поміщаємо рік, тобто, визначаємось на коли ми будемо щось просити, запрошувати небеса до себе. Ми пишемо чого ми в цьому році хочемо. Ми можемо написати любий рік, коли це вже відбулося чи в майбутнє – залежно що ми хочемо. Як там цей рік пишеться? Теж по колу. Для прикладу візьмемо 2017 рік.  Дві тисячі: пишемо двійку біля двійки і по колу ними обійшли, а під двійками пишемо букву «т», яка символізує «тисячі», а разом – «2 тисячі». Першу «т» пишемо орієнтованою як ми привикли в сучасному письмі, а наступну – повернутою на 180 градусів – «догори дригом» і в такій послідовності обходимо по колу. Далі «нуль» – колечка наші, ми ними обійшли по колу і це є сотні, які нижче рядком фіксуються буквами «с» – одна горбом догори, а друга горбом до низу – така хвилька виходить. Далі рисочки вертикальні ставимо – одиничка стоїть на кусочку горизонтальної лінії – виходить поясок, а на ньому рисочки стоять. Це виходить як цифра «1». Під нею ставимо пів круга – це буква «д», а виходить по колу така «ромашечка». Далі цифра «7», пишеться як хатка – квадратик, а зверху на ньому трикутник стоїть. Цією цифрою «сім» теж обходимо по колу, а під нею, під кутом 45 градусів пишемо букву «р», яка символізує слово «рік», а наступна «р» пишеться теж під 45 градусів, але вже зверху вниз впритул до першої «р» і так виходить «лоза» чи «завиванець», чи «бігунок» ще кажуть. І далі окреслюється «межа» – це означає, що ми закінчили запис у верхній частині, зареєструвалися, що ми хочемо щось робити. Повертаємо яйце тупим кінцем догори. На тупому кінці ми повинні написати своє ім’я.

Н.Г.: Чи ім’я людини, якій щось бажаєш?

В.П.: Так. І ставимо дату – коли ми запрошуємо, от як на весілля запршують:т тоді-то і там-то відбудеться, чи має відбутися подія, чи в нас буде свято. От на 16 квітня треба написати про Паску і теж у певний спосіб. Це в книжці «Бродівська писанка» в мене описано і на сайті моєму є як написати дату. Але не важливо як Ви напишете – це ж ваша фантазія вам підкаже. Головне, що ви це зафіксували і небу вже зрозуміло ваші думки і наміри. І центральна частина.

Н.Г.: Отут найцікавіше.

В.П.: Так, бо це молитва, може далі я розповім, бо я традиційно так роблю і вона пишеться так: в першому сегменті малюємо шестикутну зірку і ця зірка означає Дателя Буття – Дажбога. І вона собою кодує рядок із молитви: «Се бо Датель Буття – Дажбог створив нам яйце, що є Зоряний світ, який нам сяє. І в тій безодні повісив він Землю нашу, аби тая удержана була» – от вам  і шестикутна зірка.

Н.Г.: Це розшифровка, що вона означає.

В.П.: Так. Далі йдемо на другий сегмент. В другому сегменті малювали Оленя і це означає, що Світ народився з Голосу (Свар) і цей голос має за еталон голос Оленя Небесного. Цього Оленя ще називають Хорс (в англічан це кінь). Текст, який там розуміється під Хорсом звучить так: «Земля наша простяглася від Сонця до Сонця (від Семургля до Юпітера) на всі сторони свароже (звуком голосу Оленя – Хорса), що наповнив простори під небом доброти Отця світу». Я не знаю як колись називали Юпітера, але колись вважали, що Земля знаходиться між двома сонцями і Юпітер не вважали планетою. Таке значення має другий сегмент. Далі третій сегмент – на ньому малюється коло із ламаної лінії і воно означає Божий вогонь – це Сонце (Семургль) і його виділяли з двох сонць.

Н.Г.: Другим сонцем вважався Місяць?

В.П.: Ні, Юпітер. І вони його вважали важливішим ніж Сонце (Семургль), бо погоду на Землі робить Юпітер і люди мали страх перед ним, але в Молитві сказано: «Сонце – Семургль ми звемо нашим, бо воно освітлює доми наші і блідне перед його лицем вогонь домашній і хай покажеться проміння його, і стане на небі, і пробуде допоки дню блакитному бути». Отакі слова із Молитви, от вам і голос ламаної лінії. Далі, в четвертому сегменті малюємо хрест і на кінцях його ставимо «поперечини» такі. Виходить так ніби ми букву «Т» написали на чотири сторони. Цей символ означає Творця світу, який приніс себе в жертву заради творення Світу і сам змінився, створивши цей Світ. І його, як такого, що взявся творити Світ, називали Перуном – от що означало це ім’я, це не те що були якісь окремі боги, а це стан самопожертви Бога творця. Про первинний стан слова у Молитві були такі: «Ми співатимемо славу силі Живодайній – Сварогу і Дателю Буття – Дажбогу, що перебувають у Небі пречистім, а ще самопожертві Всевишнього – Перуну». І далі п’ятий сегмент – він заповнявся такими хвилястими лініями: одні хвильки слабенькі, а інші гостренькі. Слабенькі хвильки означали Еволюцію, а гостренькі – Революцію,  разом це Поступ. І цим поступом керувала сила, яка називалася «Стрибог», а слова з Молитви такі: «Заради Поступу нестримного –Стрибога та творення неспинної вічної краси, що наче буря напливає на нас з блиском блискавиць, з вітром ярим землю обновляти». За такими хвилястими лініями розуміється такий текст. Далі, на шостому сегменті малювалася Сварга, а ще також зображали птаха з головою Діви, або схематичний тризуб. Це означало Змогу, Пошук в образі Діви – Воїна Мокоші і казали: « І хай  Змога – Мокоша дасть нам успіх, щоб не соромно було за нас пращурам нашим, бо вони добре дбали про ворогів, що ховалися в яругах, та ми не гірше за них дбаємо, як і батьки наші».

Н.Г.: Потрясаючі речі! Скажіть, як це мудро, як це важливо – не просто я б сказала, не просто і дуже зашифровано. А можна на цьому тлі просте запитання, дуже просте і дуже важливе: «Що написати на писанці щоб скінчилась війна?» Чи ця писанка, яку Ви, власне, описали, вона і є відповіддю на це запитання? Там показано такі речі прості, побутові: і добрий врожай, без якого ніяк, і здоров’я щоб було, і ці стихії, і щоб мир був.

В.П.: Так!

Н.Г.: Тобто, треба нам це все вивчати. Якщо всім миром опануємо ці наші втрачені знання, напишемо що треба на наших писанках.

В.П.: Ми повинні просто зрозуміти, що як ми думаємо, так ми і живемо. Війна найперше була в головах людей, які стали жертвами пропаганди московітів. Має змінитися свідомість через  нестерпність до війни – в нас такий посил має бути.

Н.Г.: Україна така і є, ми ж на нікого не нападали.

В.П.: До нас «внедрилися»  такі сили і довкола нас вони є. Знаєте, є такий жарт: коли роздавав Бог землю всім народам, українці проспали і прийшли останні. Бог каже: «Ну гаразд, я вам віддам свій кусочок землі. Ті так зраділи, а Бог каже: «Чого так радієте, ви не знаєте які у вас сусіди».

Н.Г.: Тобто, божественний шмат землі ми отримали, а з сусідами на не дуже пощастило.

В.П.: Бог збирав тих коло себе щоб навчати, усмиряти, а ця роль припала нам.

Н.Г.: А Ви сказали, що ця прадавня писанка на частини ділиться, а сучасна писанка – вона трошки спрощена?

В.П.: Коли починалась боротьба з так званим «язичництвом», не минула вона і форми написання писанки. Спочатку писанка була заборонена, а потім зняли ці заборони і вирішили, що суть особливо вона не міняє, бо Христос взяв на себе всі гріхи і ми довіряємо йому свою долю. І тоді почали графити середню частину на чотири сектори, і в одному секторі писали закодовано «Христос», в другому «воскрес», але писали у вигляді квітки з пелюстками на чотири сторони. В кодування включали першу і останню букви: «Христос» – «ХС», «Воскрес» – «ВС». І от перші пелюстки  з «ХС»  ми формуємо ставлячи хрестик (буква «Х») і замикаємо його буквою «С», і виходять пелюстки з таким хрестиком на чотири сторони – «Христос» . так само робимо зі словом «воскрес» – «ВС», де «В» пишемо на чотири сторони і замикаємо буквою «С». На інших двох секторах писали «Воістину» і «воскрес», де «Воістину» як «ВУ» і «Воскрес» як «ВС» і теж у вигляді квітки з пелюстками на чотири сторони, або ще писали  в третьому секторі «Слава Ісусу Христу» як «СЛ» – «ІСУ», а в четвертому секторі – «Слава навіки Богу» як «СЛ» – «БОГ» в все це оформлялося у вигляді квітів. Якщо взяти Петриківські розписи, то там букви накладалися на квіти, а тут квіти писали виключно з букв і треба було мати добрі знання у цій справі, і ті що були перші, вони добре знали свою справу. Але потім то забулося і вже втрачена була необхідність писання тексту. Правителі, які прийшли до влади після знищення Віча, стали нищити тих хранителів, хто знав ці тексти, а на все село чи поселення таких було один – два посвячених. Решта людей ходили до них і ті  їм писали писанки. Треба зауважити, що писання писанок було привілеєм жінок. Жінка добре знала і розуміла що необхідно кожному, хто до неї звертався, бо вона була як хранителька роду – племені і знання свої передавала через культові пісні, в яких кожен звук відповідав певній букві, яка мала не тільки свою графіку і колір, але й свою ноту, а зміст відповідав графічному візерунку, який вписувався в Модуль будови Світу – Дерево  Життя, яке малювали на печах і писанках у вигляді вазонку.

Н.Г.: Я дуже дякую Вам за участь в сьогоднішній програмі. Нажаль отак непомітно сплинув час, а ще залишилося дуже і дуже багато інформації, носієм і володарем якої Ви є. Приходьте, будь ласка,  до нас частіше. Я б з Вами щомісяця робила програму і тоді Ви змогли б розказати те що Ви знаєте і таким чином ми щось змогли б сприймати і розуміти. З нами був Володимир Петрович Підгірняк – знавець української писанки і вишивки – сьогоднішній гість програми «Прості істини. Для вас працювали режисер ефіру Олена Харченко і ведуча Наталя Грабченко. До побачення, до нових зустрічей.

Поділитися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Be the first to comment on "Радіопередача Наталі Грабченко про писанку від 10.04.2017 р."

Leave a comment

Your email address will not be published.


*